В інтерв’ю виданню The Playlist Вуді Гаррельсон розповів, що схуднув на 30 фунтів, щоб підготуватися до ролі Дейва Брауна, зазначивши: «Частково це було пов'язано з тим, що я відчував, що у нього буде таке ставлення до їжі, яке дуже схоже на його стосунки з жінками [...] Він не може прийняти любов, і якби їжа була символом любові. Це його нездатність прийняти цю прихильність і поживу [...] Я б сказав, що однією з емоцій, яка найбільше притаманна Дейву Брауну, була б параноя. Тож ця емоція була зі мною досить часто під час зйомок».[10] Гаррельсон також супроводжував двох офіцерів LAPD в рамках свого дослідження.[11]
Зйомки
Зйомки тривали 35 днів[11] в районі Лос-Анджелеса, в тому числі в громадах, які фактично обслуговуються дільницею «Рампарт».[12] Щоб добитися від акторів емоційної гри, режисер Орен Моверман уникав репетицій, знімав менше п’яти дублів для більшості сцен і заохочував до імпровізації.[11][13]
Фільм став касовою бомбою, заробивши 60 446 доларів США на перших вихідних у 5 кінотеатрах Північної Америки.[17] Він заробив 972 512 доларів у США та 595 393 доларів за її межами на загальну суму 1 567 905 доларів.[17] Крім того, загальний обсяг продажів відеоносіїв у США склав 2 150 130 доларів.[18]
Нагороди та номінації
Перемога — премія Асоціації афроамериканських кінокритиків за найкращу чоловічу роль (Вуді Гаррельсон)[19]
Номінація – премія Незалежний дух за найкращу головну чоловічу роль (Вуді Гаррельсон)[20]
Номінація — премія «Супутник» за найкращу чоловічу роль у фільмі (Вуді Гаррельсон)[21]
