Бевський Іван Панькович
Іва́н Панько́вич Бе́вський[1] (1905 , Городниця, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — невідомо ) — український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1940–1947). БіографіяНародився 1905 року в селі Городниці, нині Гусятинський район, Тернопільська область, Україна в селянській родині. Батьки наймитували в місцевого землевласника Яблуновського. Закінчив п'ять класів місцевої сільської школи, у 1916–1920 роках — пастух у Городниці, у 1920–1931 роках — робочий на лісопилці Яблуновських у Городниці. У лютому 1932 року заарештований, засуджений на 12 років «за зраду польській владі», покарання відбував у тюрмі «Святі Хрести» на Лисій горі в Келецькому воєводстві. Звільнений з в'язниці у вересні 1939 року після приходу Червоної армії. З 1 жовтня 1939 року — голова волості, с. Городниця. У 1940–1941 роках — заступник голови виконавчого комітету Гусятинської районної ради депутатів трудящих Тарнопільської області. 1940 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Копичинському виборчому округу № 381 Тарнопільської області. 5 липня 1941 року з родиною був евакуйований до Саратова, де з січня 1942 до грудня 1943 року працював інструктором військового приймання на заводі «Серп и Молот». У березні 1944 року повернувся на Україну. З 1944 року — голова виконавчого комітету Гусятинської районної ради депутатів трудящих Тарнопільської області. Нагороди
Примітки
Джерела
|