Беккер Давид Юлійович

Беккер Давид Юлійович
Беккер Давид Юлійович
Народження	24 січня 1940 ; Одеса, Українська РСР, СРСР
Смерть	4 березня 2022 (82 роки)
	Одеса, Україна
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1960), Харківський художній інститут (1963) і Харківський художньо-промисловий інститут (1966)
Вчитель	Хмельницький Олександр Анатолійович і Чернов Леонід Іванович
Діяльність	художник, викладач
Відомі учні	Орос Іван Васильович і Кушнірюк Віталій Васильович
Працівник	Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського
Член	Спілка радянських художників України
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беккер.

Давид Юлійович Бе́ккер (24 січня 1940, Одеса — 4 березня 2022, Одеса) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року, Німецького товариства екслібриса, Клубу екслібристів Голландії.

Біографія

Народився 24 січня 1940 року в місті Одесі (нині Україна). У 1955—1960 роках навчався в Одеському художньому училищі імені Митрофана Грекова; у 1960—1966 роках Харківському художньому інституті та Харківському художньо-промисловому інституті, був учнем Олександра Хмельницького, Леоніда Чернова.

Протягом 1967—1973 років викладав в Одеському педагогічному інституті. Серед учнів: Федір Кравчик, Борис Кушнір, Віталій Кушнірюк, Олександр Логвин, Іван Орос.

Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Червоної Гвардії, № 43, квартира № 18^[2] та у будинку на вулиці Львівській, № 211, квартира № 17^[3]. Помер в Одесі 4 березня 2022 року.

Творчість

Працював в галузі станкової графіки — ліногравюра, літографія, офорт. Автор графічних серій на літературні, біблійні та міфологічні сюжети, серії портретів митців, поетів, композиторів, книжкових ілюстрацій; створив замалим не 1000 екслібрисів^[4]. Серед робіт:

«Мрії» (1967);
«Гей, музики, грайте!» (1968);
«Гуцульська осінь» (1968);
серія «Побачення» (1969);
«Верховина» (1969);
«В краю кунаків» (1975)^[5];
серія літографій «Пушкін в Одесі» (1985);
«Альбрехт Дюрер» (1987, папір, суха голка)^[5];
«Флора» (1991)^[5];
«Шахерезада» (2001)^[5].

Проілюстрував книгу Джованні Боккаччо «Декамерон» (1983), книги Ісака Бабеля (1989), Костянтина Паустовського (1990), Марини Цвєтаєвої (1991).

Брав участь у республіканських, всесоюзних виставках з 1967 року. Провів 50 виставок за кордоном, зокрема: 10 — у Німеччині, 5 — у Японії і Польщі, 3 — у Нідерландах, по 2 — у Швейцарії та Чехії. Відбулося 50 його персональних виставок^[6].

Роботи зберігаються в музеях та галереях Херсона, Запоріжжя, Нової Каховки, Одеси, музеях імені Олександра Пушкіна у Москві та Санкт-Петербурзі, Музеї книги в Нідерландах та інших.

Відзнаки

Лауреат і призер багатьох міжнародних конкурсів, всього — дванадцять нагород, зокрема:

1986 — другий і третій приз в Польщі;
1987 — 1-а премія імені Альбрехта Дюрера, Нюрнберг;
1990 — премія в місті Кронах;
1996 — «Reynaert de Vos» — 1-а премія в місті Сінт-Ніклас;
1998 — «Медаль Адама Міцкевича» в місті Острув-Велькопольський;
1998 — номінація «St. George», Італія;
1998 — третій приз на «Maus Ketti» виставці в Люксембузі;
1999 — другий приз на «VIII Biennale of small forms» Польща;
2001 — «Grand prix» в Японії за кращий екслібрис 2000 року.

Примітки

↑ колектив авторів Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
d:Track:Q60557909 d:Track:Q4201869 d:Track:Q4532152
↑ Беккер Давид Юлійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 552.
↑ Беккер Давид Юлійович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 11.
↑ Інтерв'ю з Давидом Беккером // ПРО Книги. 2012. № 2. С. 39
↑ ^а ^б ^в ^г Беккер Давид Юлійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 372.
↑ Александр Юрченко. Счастье Давида Беккера / Газета «2000». 9 січня 2020. (рос.) [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]

Література

В. М. Віленський. Беккер Давид Юлійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.

Біографії Графіка Екслібрис Одеса

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1239328"_data-entity-id="Q4532152"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q60557909|колектив_авторів]]</i>_[https://esu.com.ua/article-39016_Енциклопедія_сучасної_України]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Інститут_енциклопедичних_досліджень_НАН_України|Інститут_енциклопедичних_досліджень_НАН_України]],_2001._—_ISBN_966-02-2075-8</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q60557909]][[d:Track:Q4201869]][[d:Track:Q4532152]]</div>-1] колектив авторів Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
d:Track:Q60557909 d:Track:Q4201869 d:Track:Q4532152

[2] Беккер Давид Юлійович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 552.

[3] Беккер Давид Юлійович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 11.

[4] Інтерв'ю з Давидом Беккером // ПРО Книги. 2012. № 2. С. 39

[ДЧ-5] а ^б ^в ^г Беккер Давид Юлійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 372.

[6] Александр Юрченко. Счастье Давида Беккера / Газета «2000». 9 січня 2020. (рос.) [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]