Бичук Микола Андрійович
Бичук Микола Андрійович (нар. 7 липня 1985 року, Чернігів, УРСР) — український актор театру і кіно. ЖиттєписНародився в родині вчителів. Батько — Андрій Миколайович — вчитель ДПЮ. Мати — Тетяна Миколаївна — домогосподарка, за освітою вчитель математики. Закінчив 9 класів чернігівської ЗОШ № 27 та Чернігівське вище професійне училище № 15 за спеціальністю «Верстатник широкого профілю» (3 розряду). Микола закінчив Чернігівське вище професійне училище за спеціальністю «Комерційна діяльність». З дитинства мама прищеплювала любов до театру, з ранніх років водила хлопця на вистави. Відчуваючи потяг до сцени, актор 5 років займався в чернігівській студії «Театр „23“». Вступивши до Чернігівського національного технологічного університету на фінансово-економічний факультет, кафедру фінансів, банківської справи та страхування відчув, що хоче більшого, ніж просто кар'єру фінансиста. Зайняття в театральній студії також не відповідали покликанню. Тому через два роки навчання покинув технологічний університет та вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого на факультет театрального мистецтва, кафедру театрознавства. Закінчив навчання, захистивши на відмінно дипломну роботу про Чернігівський обласний молодіжний театр. З 2012 року працював актором в Чернігівському обласному молодіжному театрі. Деякий час обіймав посаду завідувача літературно-драматичною частиною. З 2019 року — актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. МузикаПровчився 1 рік в музичній школі по класу баяну. В минулому учасник групи «ДЕПО-02» та проекту хіп-хоп об'єднання «Позитив». Зараз актор також відомий як репер МС ЕМ. Має велику фонотеку власних пісень та декілька музичних відеокліпів. Один з останніх — на пісню «Чернігів». Презентувала відео молодіжна творча ініціатива «THEATRUM MUNDI» до дня міста. Над музичним кліпом працювали:
Бере участь в проектах «Тверезий тато» та «Жан-Клод Ван Дамм», виконуючи пісні в стилі «соціального антиалкогольного тверезого репу».
ТеатрТе, що актор свого часу втратив в музиці (і через що, власне, розпався гурт), він знайшов у театрі. Ролі в театрі
З 1985 по 2018 рр. художній керівник театру та режисер-постановник — заслужений діяч мистецтв України Геннадій Касьянов. З 2019 р. режисер-постановник театру — Євгеній Сидоренко.
Художній керівник — головний режисер театру — заслужений артист України Андрій Бакіров. Режисер-постановник — заслужений діяч мистецтв України Віра Тимченко.
Микола Бичук бере участь в цікавих для себе проектах і поза основним місцем роботи. Наприклад, в 2019 році він зіграв головну роль у трагіфарсі «Потвора» (за п'єсою Маріуса фон Маєнбурга[ru]) режисера Запорізького муніципального театру-лабораторії «Vie»[2] Андрія Романова. Летте, головний герой, — талановитий інженер. Його винахід викликав фурор у науковому середовищі, але особисто представити його на форумі він не може через фізичну потворність. Керівництво шукає «медійну» зовнішність. Летте іде на безпрецедентний крок — повністю міняє своє обличчя. З цього моменту життя героя змінюється. Кар'єра, особисте життя, популярність крокують разом із Летте. До того часу, поки його обличчям не починають торгувати і кожна заможна людина може його купити.
«Варшавська мелодія» Л. Зоріна; реж. Є. Сидоренко. Головні ролі виконують:
Прем'єра відбулась 6 травня 2015 року на сцені Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм на базі платформи сучасного мистецтва SceneLoft. SceneLoft виникла в результаті зустрічі креативних людей, зацікавлених в експериментах та нестандартних підходах до творчості. Роботи на цій платформі виходять за грані театральної сцени та канони сприйняття драматичного мистецтва. Проекти не входять в роботу філармонії, керівництво просто пішло на зустріч творчій молоді. Традиційно, «Варшавська мелодія» Леоніда Зоріна — це спектакль про двох закоханих, що в силу незалежних від них обставин повинні прожити своє життя нарізно. Зустрівшись випадково в 46-му році на концерті в консерваторії Геля (Ольга Печко), полячка, майбутня камерна співачка, та Віктор (Микола Бичук), студент-винар, що недавно повернувся з війни, закохались один в одного і хотіли зв'язати своє життя. Але виходить закон, що забороняє шлюби з іноземцями. Який вихід із ситуації вони оберуть для себе — боротися чи опустити руки? Головною інновацією є Мім, котрого немає в п'єсі Л. Зоріна. Придуманий самим режисером, цей персонаж порушує всі закони та правила вистави. Геля та Віктор то бачать його та спілкуються з ним, то не помічають, хоч він і стоїть поруч. Мім — щось на кшталт Купідону, втілення кохання. Він намагається направляти героїв, звести їх разом, показати дурість в деяких вчинках двох людей, що кохають один одного. Віктор в п'єсі виглядає впевненим радянським хлопцем, що не побоявся Гітлера, але нітиться перед дівчиною. У виставі ж актор приховував цю боязкість за гумором та добре відчутним через безліч деталей бажанням свого героя бути поруч з коханою. Режисер підштовхував артистів при всій невеселості сюжету бути «живими», легкими на сцені, без вдаваної серйозності та трагічності. Адже драма закладена в саму історію і немає потреби її грати. Головна мета — показати характер молодих людей, хід їх думок, підстави вибору саме цього, а не якогось іншого шляху. Хоч у спектаклі говориться про післявоєнний час 1946-47х років, можна вловити співзвучність і з сьогоднішнім днем. Багато людей не можуть бути разом — їх розділили кордони війни, упереджень, міжнаціональної та міжрасової неприязні. І нема ніякого закону, що виправдовує таку поведінку — все тримається на людській самоцензурі. Вистава була представлена на українських та міжнародних фестивалях, таких як ХІ Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості ім. М. Заньковецької[3] (Ніжин, Чернігівська область, Україна, 2015), ХІ Міжнародний молодіжний театральний форум «МартКонтакт»[4][5] (Могильов, Білорусь, 2016), Кременчуцька театральна весна — 2016[6] (Кременчук, Полтавська область, Україна, 2016) і відмічена дипломами та пам'ятними сувенірами. Кіно
Джерела
Посилання
Примітки
|