|
Боги Пеґани
Боги Пеґани — перша книга англо-ірландського письменника лорда Дансейні, опублікована в 1905 році.[1] Фентезі-книга була оцінена схвально, але як незвичайний твір. Одну з найвпливовіших рецензій написав Едвард Томас у газеті London Daily Chronicle.[2] ЗмістКнига являє собою серію оповідань, пов’язаних вигаданим Дансейні пантеоном божеств, які живуть у Пеґані та читається одразу і як космогонія авторського світу, і як сюжетна повість, у якій описується створення, розквіт та занепад світу Пеґани, розкриті у історіях, пов'язаних з її богами та пророками. Оповідання про світ Пеґани також присутні у наступних збірках: «Час та боги», «Меч Веллерана та інші оповідання» і зовсім обмаль в «Казання трьох півкуль». Книга проілюстрована картинами Сідні Сайма, оригінали котрих можна побачити в замку Дансейні. У 1919 році Дансейні казав американському інтерв'юверу: «У «Богах Пеґани» я намагався охопити сутність [причини створення та існування] океану і місяця. Я не знаю, чи хтось ще коли-небудь пробував це раніше». [3] Оповідання збірки
Пантеон МАНА-ЮД-СУШАЇВерховне божество МАНА-ЮД-СУШАЇ, хто створив усіх маленьких богів і почивав потому; коли він прокинеться, він «знову створить нових богів та інші світи, і знищить богів, яких він створив до того». Люди можуть молитися «всім богам, окрім єдиного»; лише самі боги, яких він створив, можуть молитися до МАНА-ЮД-СУШАЇ. Барабанщик Скарл«Відколи МАНА-ЮД-СУШАЇ створив богів та Скарла, Скарл створив барабан», і бив в нього, щоб приспати свого творця; він барабанить вічно, бо, «якщо він зупиниться лиш на мить, тоді МАНА-ЮД-СУШАЇ почне прокидатись, і ані світів, ані богів не буде більше». Дансейні пише так: «Є такі, що кажуть, ніби Світи та Сонця — то відлуння від ударів Скарла, а інші подейкують, що вони є видіннями, які постають у думах МАНИ через Скарлову гру, так, як бува, коли сон тривожать звуком співу, але правди ніхто не зна, бо чи є хтось, хто чув голос МАНА-ЮД-СУШАЇ, або ж бачив його барабанщика?» Маленькі богиОкрім МАНА-ЮД-СУШАЇ, хто створив усіх інших богів, є коло так званих «Маленьких богів», котрі «бавляться зі світами та сонцем, життям та смертю», поки їхній творитель спить.
Тисяча домашніх богів та боги місцевостіЗа словами Руна, бога ходи: «Є тисяча домашніх богів, маленьких богів, що сидять перед вогнищем та дбають про полум’я — одначе, один Рун». [15] До цих богів та богів певної місцевості відносяться:
Троґул, ані бог, ні звірТроґул — таємниче створіння, що посідає на самому південному полюсі космосу, чиїм обов’язком є перегортати сторінки великої книги, в якій щодня пишеться історія аж до кінця світу. Повністю написані сторінки «чорні», що означає ніч, а білі сторінки символізують новий день. Троґул ніколи не відповідає на молитви, а перегорнуті сторінки ніколи не розкриваються знову ні ним, ні кимось іншим. Так про нього написано: «Троґул є Створінням, яке люди у багатьох країнах називали багатьма іменами, це те Створіння, що сидить позаду богів, і чия книга — то Задум Речей». Історія виданняКнига була вперше опублікована на замовлення в Лондоні в 1905 році Елкіном Метьюзом, друге видання видавництвом The Pegana Press у 1911 році та третє видання, знову Метьюзом, у 1919 році. [потрібне цитування] Окрім різних окремих видань, повний текст збірки включено до збірки Ballantine Adult Fantasy Beyond the Fields We Know (1972), у The Complete Pegāna (1998) та у Gollancz Fantasy Masterworks омнібус «Час та боги» (2000). [16] РецензіїIrish Independent назвав «Богів Пеґани » «дивною і безперечно чудовою книгою, вміло, але химерно проілюстрованою», і прокоментував, що читач повинен сам вирішити, чи мають ці історії якийсь сатиричний намір. [17] Критик New York Times ' Джон Корбін описав дебютну збірку Дансейні як «спробу створити власний Олімп і населити його зібранням божеств, кожне з яких тримає та владу над людським життям, [пантеон] чітко продуманий та візуалізований... Для мене, [збірка] є автобіографією, і багато в чому про саморозкриття, бо відчувається сильна праця несвідомого. Як досягнення уяви». Корбін зробив висновок, що «ця біблія богів Пеґани просто дивовижна». [18] Ґаган Вілсон хвалив «Богів Пеґани» як «чудово витриману вправу в абсолютно іронічній фантазії, яку неможливо перевершити. Говорячи надзвичайно оригінальним поєднанням стилю Біблії короля Якова, синтаксису Йетса та образів Шехерезади, [Дансейні] знайомить нас із дивовижною у своїй зловісності Вальгаллою, яка населена божевільними, вражаюче жорстокими і дивовижно дурними богами... чия єдина справжня розвага, здається, походить від винахідливої шкоди, яку вони завдають своїм бідним послушникам». [19] Е. Ф. Блейлер вихваляв збірку як «переконливе, дивовижне творіння чужої космології». [20] С. Т. Джоші, зазначивши, що Дансейні підчас написання «Богів Пеґани» читав Ніцше, заявив, що це «втілення квінтесенції акту фантазії: створення нового світу. Дансейні просто просунув акт світотворення на крок далі, ніж будь-який інший з його мислимих попередників – Вільяма Бекфорда ( Ватек ), Вільяма Морріса з його середньовічними фантазіями – винайшовши цілу космогонію... Дансейні втілює свою нове царство з його власними філософськими уподобаннями, і ці уподобання – хоча й виражені в найрозкішнішій поетичній прозі – дуже сучасні, навіть радикальні». [21] Список літератури
Джерела
Зовнішні посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||
