Молекулярні гідриди бору (ВnНn+4, ВnНn+6). Приміром, пентаборан В5Н9. Електронодефіцитні сполуки (B2H6, B4H10), в яких кожен
атом В має координаційне число 4, а Н — 2. Їх молекулам
властиві двоелектронні трицентрові зв’язки. Розкладаються водою до борної кислоти та водню, легко оксидуються, нижчі з них самозагораються на повітрі. З лугами дають гіпоборати
(пр., К2[B2H6)2], і зокрема диборан з гідридами металів або їх алкільними похідними — борогідриди металів (пр., LiBH4,
Al(BH4)3). Токсичні.
Бороводні є сильними відновниками: їх похідні застосовують як ракетне паливо та як ефективні відновники в органічному синтезі. Більшість сполук ряду є легкозаймистими та вибухонебезпечними сполуками, токсинами нервово-паралітичної дії. За деякими властивостями борани подібні до вуглеводнів та кремневоднів.
Фізичні властивості
Сполуки ряду боранів, подібно до вуглеводнів, знаходяться у всіх трьох агрегатних станах: перші представники диборан В2Н6 та тетраборан В4Н10 є газами, сполуки від пентаборану В5Н9 до нонаборану В9Н15 — рідини, а сполуки вищі від декаборану є твердими речовинами.
У 1912 році Альфред Шток при розчиненні в кислоті продукту взаємодії металевого магнію та оксид бору отримав газову суміш із характерним запахом. Йому вдалося виділити з суміші сполуки, яким він дав назву борани. Цей спосіб добування бороводнів не втратив свого значення і донині.
Іншим важливим промисловим способом отримання бороводнів є спосіб запропонований Шлезінгером і Бургом. Він полягає в реакції трихлористого бору із воднем в дузі Вольта високої напруги. Отриманий в ній гідрохлороборан піддають диспропорціонуванню при охолоджуванні до кімнатної температури, і розділенню диборану і хлориду бору. Вихід диборану наближається до 55%.
Надалі Шлезінгер і Браун запропонували новий спосіб ефективного отримання бороводнів шляхом реакції обміну між борогідридом натрію і флуоридом бору (у промислових масштабах використовують органічні похідні флуориду бору):
Вищі борани отримують переважно піролізом нижчих представників:
Хімічні властивості
Нижчі борани є нестійкими, легкоспалахуючими речовинами. На повітрі вони окиснюються до оксиду бору:
Усі бороводні до декаборану нестійкі у водних розчинах, при контакті з водою утворюють боратну кислоту:
Бороводні — отруйні речовини, що окрім загальнотоксичної складової мають також сильно виражену нервовопаралітічну дію на людину і тварин. Також борани є сполуками з найвищою категорією вогненебезпечності і здатні до самозаймання не тільки на повітрі, але і при контактах з водою і рядом галогенопохідних вуглеводнів. При горінні їх на повітрі розвиваються високі температури.