Ботанічний сад при Таврійському університеті Салгирка

Салгирка (Ботанічний сад ТНУ
Салгирка (Ботанічний сад ТНУ
	Ставок у ботанічному саду, 2014 рік
	44°56′30″ пн. ш. 34°07′53″ сх. д. / 44.9417° пн. ш. 34.1313° сх. д.
Тип	Міський парк
Відкрито	1795
Площа	42 га (0,4 км²)
Керівна установа	ТНУ
Країна	Україна
Розташування	між Проспектом Вернадського та річкою Салгир
	Салгирка (Ботанічний сад ТНУ Салгирка (Ботанічний сад ТНУ (Україна)
	Ботанічний сад при Таврійському університеті Салгирка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Салгирка.

Парк Салги́рка (крим. Salğır park), Ботанічний сад ТНУ (крим. Tavriya Milliy Universiteti nebatat bağçası), також Воронцовський парк, Воронцовка — один із найбільших парків Сімферополя. Назва походить від імені річки Салгир, на берегах якої був закладений парк.

Опис

Площа парку становить близько 42 га. На території знаходяться архітектурні споруди XVIII—XIX століть, а також представлені кілька вікових дубів, які росли колись по всій долині р. Салгир. Там також росте двохсотлітній лондонський платан, посаджений П. С. Палласом. Інша, молодша, рослинність висаджувалася при реконструкції парку в різні роки: береза, клен, сосна кримська, ялина звичайна, ліванський кедр та ін.

Вже в Ботанічному саду були створені дендрарії: розарій, іридарій, сирингарій, у планах — створення коніферетума.^[1]

Історія

Парк заснований у 1795 році уродженцем Німеччини, академіком П. С. Палласом.

У минулому на території майбутнього парку розміщувалися: школа садівництва, городництва і виноградарства, помологічна станція, дендрологічний розплідник.

У роки Другої світової війни на території парку було розміщено поховання солдатів окупаційних військ, померлих у шпиталі, який знаходився тут же на території парку (сучасний філологічний факультет ТНУ).

З 2003 року територія парку передана ТНУ для створення Ботанічного саду ТНУ^[2].

Після російської окупації, у 2015 році парку присвоїли ім'я колаборанта Миколи Багрова.

Пам'ятки

Існуючі:

Воронцовський будинок — будинок оригінальної архітектури з флігелем (в наслідування бахчисарайського Ханського палацу), побудовані в 1823—1826 рр. губернатором Д. В. Наришкіним, ймовірно, за проєктом архітектора князя М. С. Воронцова.
Пам'ятник на місці будинку Стевена — приблизно до 1970-х років на цьому місці стояв одноповерховий будинок, що належав X. X. Стевену. Будівлю було зруйновано в 1977 році^[3].
Могила Г. Ф. Морозова — могила одного з основоположників російського лісівництва Г. Ф. Морозова.
Садиба П. С. Палласа — заміського типу кримськотатарська садиба XVIII століття, перебудована у житловий будинок в стилі російського класицизму у 1797 році.