Ватченко Олексій Федосійович
Олексі́й Федо́сійович Ва́тченко (нар. 12 (25) лютого 1914, Лизавето-Кам'янка — 22 листопада 1984, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, Герой Соціалістичної Праці (8.12.1973). Член ЦК КПУ (у 1960—1984 роках). Член Політбюро ЦК КП України (у березні 1966 — листопаді 1984). Кандидат у члени ЦК КПРС (у 1961—1966 роках). Член ЦК КПРС (у 1966—1984 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го і 7—10-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. БіографіяНародився 12 (25) лютого 1914 року в селі Лизавето-Кам'янці (нині в межах Дніпра) в селянській родині. Після закінчення у 1938 році фізико-математичного факультету Дніпропетровського університету працював учителем, завідувачем навчальної частини, директором середньої школи у місті Дніпропетровську. Член ВКП(б) з 1940 року. У 1941 році призваний до лав Червоної Армії. Брав участь у боях німецько-радянської війни. Служив командиром батареї 76-мм гармат, начальником артилерії 661-го стрілецького полку 200-ї стрілецької дивізії. Воював на Південно-Західному, Північно-Західному, 2-му Прибалтійському фронтах. У серпні 1944 року був поранений, перебував на лікуванні. З 1945 року працював заступником завідувача, потім завідувачем відділу народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих. З 1948 року — другий секретар Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська. З 1949 року — перший секретар Нікопольського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. З січня 1953 (затв.) по липень 1954 року — завідувач відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів Дніпропетровського обласного комітету КП України. З липня 1954 по грудень 1955 року — секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України. З грудня 1955 по травень 1959 року — другий секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України. У травні 1959 — січні 1963 року — перший секретар Хмельницького обласного комітету КП України. У січні 1963 — грудні 1964 року — перший секретар Дніпропетровського сільського обласного комітету КП України. У грудні 1964 — жовтні 1965 року — перший секретар Черкаського обласного комітету КП України. У жовтні 1965 — червні 1976 року — перший секретар Дніпропетровського обласного комітету КП України. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 грудня 1973 року Олексію Федосійовичу Ватченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». У 1960–1984 роках член ЦК КП України. З 18 березня 1966 року до 22 листопада 1984 року член Політбюро ЦК КП України. У 1961–1966 роках кандидат у члени ЦК КПРС. З 8 квітня 1966 року член ЦК КПРС. Учасник XXIII (1966), XXIV (1971), XXV (1976), XXVI (1981) з'їздів КПРС. З 24 червня 1976 до 22 листопада 1984 року — голова Президії Верховної Ради Української РСР. Жив у Києві. Помер 22 листопада 1984 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Його сестра Горпина Федосіївна Ватченко була директором Дніпропетровського історичного музею, лауреатом Шевченківської премії. Нагороди
У літературіЗображений у творі О. Гончара «Собор» як безпринципна та груба людина, про що також писав П. Шелест. Література
|