Велика Дівиця відноситься до давніх поселень краю. Раніше назва села складалася тільки з іменної частини складного топоніма Дівиця, який походить від колишньої назви річки Дівиця (сучасна назва — Галка). Пізніше вихідці з села Дівиця заснували неподалік село Мала Дівиця — тоді менше за розмірами, ніж Дівиця. Остання на відміну від Малої Дівиці почала зватися Велика Дівиця. Так утворився прикметник складного топоніма Велика Дівиця[6].
Відомий український історик і генеалогО. М. Лазаревський також підтверджує, що в акті 1740 року річка називалася Дівицею, і припускає, що саме від неї одержали назву села Мала, Велика та Володькова Дівиці[7] (зараз у Носівському районі). Річки Галки як такої не існувало до другої половини XX століття. Вона утворилася частково на місці колишнього русла Дівиці в результаті проведення меліоративних робіт, тому і отримала народну назву «Меліорація».
Назву ж річки Дівиця виводять від індоєвропейського слова dheuina «джерело, потік, течія»[8]. Назва утворена за допомогою суфікса -иця. Звідси, очевидно, і гідронім більш пізньої назви річки — Дівичка[9], утворений від основи за допомогою суфікса -к(а), що виражає відтінок здрібнілості[6].
Легенди та перекази
Легенда розповідає, що назва села виникла в XVII столітті за часів Вишневеччини, коли княжий управитель заснував тут два маєтки. Після його смерті неодруженим дочкам — «дівицям» дісталося по маєтку, у яких вони стали жити, а села почали зватися Малою (менша дочка) та Великою (старша дочка) Дівицями[4]. За іншими переказами маєтки та села дісталися донькам в посаг[10] від багатого козака (пана, поміщика, …).
В деяких переказах згадується три доньки і третій теж дісталося село. Третя донька була негарна і ніхто не брав її в шлюб. Батько повідав, що не пошкодує великого приданого за неї тому, хто одружиться з дочкою, промовляючи: «Хай буде аби чия». Так по легенді з'явилася назва села Обичів. Існують ще легенди змінних форм, зміст яких близький.
Історія
Розкопки проведені у 1962 році переконливо довели, що ще в II—IV ст. нашої ери в даній місцевості були поселення слов'ян[11]. Ще й зараз у Великій Дівиці збереглося городище. За переказами, у цьому колишньому городищі мешканці оборонялися від монголо-татар. Перше старовинне поселення виникло на південній стороні села на острові Печище. Цей острів площею близько пів квадратного кілометра був утворений рукавом колись повноводної річки Галки. До наших днів досить добре збереглася помітна канава, яка напевне захищала селище із західної сторони. По залишках цегли (чому і назва — Печище) можна побачити розташування хат[10].
Дівицька сотня (1648—1654 роки) виникла восени 1648 року як військовий підрозділ Прилуцького полку. Як адміністративний округ закріплена у цьому ж полку Зборівською угодою 1649 року у кількості 100 козаків. Ліквідована 1654 року після Переяславської угоди з Москвою. Територія увійшла до складу Прилуцької полкової сотні. Сотенний центр — містечко Дівиця, тепер село Велика Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. Сотником у 1649 році був Огій Данилович.
У 1862 році у селі володарському казеному та козачому Велика Дівиця була церква та 289 дворів де жило 1217 осіб[14]
У 1911 році у селі Велика Дівиця була Миколаївська церква[15][16], земська та церковно-парафійська школи та жило 2008 осіб[17]
Освіта
У селі діє Великодівицька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Прилуцької районної ради Чернігівської області де, за станом на 21 квітня 2012 року, працює 9 співробітників та навчається 26 учнів[18] 1-9 класів. В лівому крилі приміщення школи розміщається дитячий садок «Сонечко» Великодівицької сільської ради[19].
У 1975 році споруджено надгробок на братській могилі воїнів, які загинули 1943 року під час визволення села від гітлерівців, і пам'ятник на честь воїнів-односельців, загиблих (147 осіб) на фронтах німецько-радянської війни.
Цікаві події
11 травня 2012 року місцеві жителі неподалік залізничної колії знайшли склад боєприпасів[21] часів Другої світової війни. Група піротехніків аварійно-рятувального загону спецпризначення Територіального управління МНС упродовж 11-15 травня загалом виявила та знищила 460 боєприпасів — 453 артснаряди калібру 76 і 57 мм та 7 мінометних мін калібру 82 мм.
На інформаційно-аналітичному порталі "Коментарі: "[22] Велика Дівиця увійшла до списків населених пунктів України з найцікавішими та найвеселішими назвами.
У квітні 2013 року, через небезпеку падіння масивних гілок на проїжджу частину, будівлі та комунікації, було спиляно два аварійні масивні дерева — берест та осику, з яких починалася алея шкільного двору перед входом до приміщення. За підрахунками мешканців по кількості кілець у зрубі, дерева прожили близько 90 років, що більш ніж удвічі більше за вік приміщення школи.
↑Лазаревський О. М. Описаніе старой Малоросіи. Матеріалы для исторіи заселенія, землевладѣнія и управленія Ал. Лазарескаго / Том третий: Полкъ Прилуцкій. — Киевъ. Типографія К. Н. Милевскаго, 1902. — 454 с.
↑Ященко А. И. Топонимика Курской области. — Курск, 1958
↑Шафонський О. Ф. Черниговскаго намѣстничества топографическое описание съ краткимъ географическимъ и историческимъ описаниемъ Малыя Россіи, изъ частей коей оное намѣстничество составлено / сочиненное Действительнымъ Статскимъ Советникомъ и Кавалеромъ Афанасіемъ Шафонськимъ въ Чернигове, 1786 года. — Киевъ. Въ Университетской типографіи, 1851. — 136 с.
↑Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 310 з 562.
