Місто Прилуки розташоване на півдні Чернігівської області, за 135 км від столиці України м. Києва, на березі річки Удай. Територія Прилук — 40 км². Місто має зручне автомобільне та залізничне сполучення з іншими регіонами України. В місті знаходиться залізничний вузол станції Прилуки.
Населення
Населення Прилук зменшується в результаті механічного й природного руху.
1999 року в суспільному виробництві було зайнято 34,9 тис. осіб, що становить 49,4 % від усього населення.
Розподілені трудові ресурси так:
На території міста є чимало архітектурних та історичних пам'яток, що становлять своєрідний літопис Прилук. Попередні покоління залишили нам цінну культурну спадщину, ці надбання — гордість нащадків, які творять нове, світле, прекрасне місто.
На територію правого берега річки Удай люди прийшли ще у сиву давнину, в часи, коли формувалася східнослов'янська або праукраїнська народність на обширах Придніпров'я, Побужжя й Придністров'я. Археологи назвали їх черняхівцями та визначили умовний вік існування: 2-5 століття нової ери. Залишки поселення черняхівської культури в Прилуках, неподалік від міських валів, дослідили чернігівські археологи у 1990 році.
Як повідомляє літописець, у 988 році великий князь київський Володимир починає будівництво й заселення укріплених міст по берегах річок Десни, Остра, Трубежа, Стугни і Сули. І хоча в літописі не згадується Прилуки й річка, але за припущенням археологів, можливо, що саме тоді воно й було засноване під іменням Прилук-город[джерело?]. Про це свідчать археологічні знахідки на території давнього прилуцького Валу, на Опанасівському узвозі та на старовинному Квашинському посаді.
Першу письмову згадку про Прилук-город залишив нащадкам київський князь Володимир Мономах. У своєму знаменитому «Повчанні» дітям, князь-воїн розповів про те, як 1085 року вирушив із дружиною зі стін княжого столичного Переяслава назустріч половецькій орді. Зустрівшись зненацька з ординцями у полі, князь уникнув сутички й увійшов у Прилук-город під захист стін фортеці. Зібравшись із силами, він виступив із дружиною і прилучанами проти нападників і винищив їх у кривавій битві під Білими Вежами. Про це свідчить величний пам'ятник на Валу — чотириметрова бронзова скульптура старого князя Мономаха.
1092 року половці напали на Київщину під час великої літньої посухи і взяли міста Пісочен, Переволоку і Прилуки, спустошили багато сіл[6].
Згадується місто і 1138 року в числі зруйнованих міст Переяславщини у смутні часи міжусобних воєн між чернігівськими князями й синами Мономаха. Татаро-монгольська навала1239 року знищила місто, після чого воно відбудувалося лише у 15 столітті українськими князями Глинськими і згадується в історичних літописах 1459 року. Та проіснувало місто всього лише сорок літ і знову страшна руїна 1482 року від кримської орди хана Менглі-Гирея.
Після Люблінської унії 1569 року, яка об'єднала Королівство Польщі і Велике князівство Литвовське, Руське і Жематійське, Прилуки увійшли до Речі Посполитої і перебували в її складі до серпня 1648 року.
1582 року король Сигізмунд III особливим привілеєм надав прилуцьку маєтність князям Вишневецьким. Водночас місто отримало магдебурзьке право, яке було дароване Прилукам, як зазначалося у привілеї, в такій самій мірі, як і Кракову та Львову. Герб міста, затверджений королем тоді ж, являв собою частину великого родового герба князів Вишневецьких — видозмінений шляхетський герб «Пом'ян» із зображенням пробитої шаблею бичачої голови на блакитному тлі.[7]
1592 року, князі Вишневецькі почали «ставити слободу». Місто-красень виросло дуже швидко і через 10-12 років було досить значним і великим. У 1602 році місто зненацька захопило військо московського царя Годунова (знана дата 1604 для цієї події помилкова, про цей погром уперше повідомила інструкція на сеймик шредзький дана в Кракові 4.ХІ.1602; вона свідчить, що тоді комісари мали визначати кордон з боку Києва, але річпосполитські представники вчасно не прибули і росіяни вирішили діяти силою — крім знесення Прилуки, вони ще й купців з Речі Посполитої у Москві пограбували). Як повідомляють тогочасні літописи: «…людей многих мужской і женскої плоті, на остаток і діток на смерть побили й помордовали…»
Козацька держава
У середині 17 століття в Прилуках постала неприступна козацька фортеця з валами й ровами, стінами й вежами, церквами й палацами, громадськими будівлями, будинками козацької старшини, купців і ремісників. Тут у 1648 році прилуцьке козацтво було об'єднане у Прилуцький козацький полк, який уписав немало славних сторінок в історію Визвольної війни українського народу.
З 1692 по 1708 рік Прилуцький полк очолював полковник Дмитро Горленко. Він значно розбудував місто й посад, укріпив фортецю, заселив навколишні степи хуторами, сприяв розвитку ремесел і торгівлі, опікувався церквами, школами, притулками, побудував у Прилуках новий собор Різдва в 1697 році, Петропавлівську та Миколаївську церкви з мурами в Густині, заснував у Прилуках два щорічні ярмарки: Іванівський літній та Дмитрівський — осінній. Горленко за свої кошти побудував церкву, названу на честь гетьмана Мазепи Іванівською.
Прилуки, як і кожне місто тієї пори, мало свої символи: герб і прапор. Герб, наданий місту князями Вишневецькими наприкінці 16 століття, являв собою геральдичний щит блакитного кольору, на якому зображена золота голова бика, проткнута кривою козацькою шаблею.
Від козацької доби збереглися до наших часів і безцінні архітектурні пам'ятки міста, які пов'язані з розквітом українського бароко й правлінням Прилуцьким полком полковників Гната та Григорія Галаганів.
У складі Російської імперії
План Прилук (1802—1822)
За даними на 1859 рік, у місті мешкала 10261 особа (5165 чоловічої статі та 5096 — жіночої), налічувалось 1551 дворове господарства, існували 6 православних церков, 2 єврейських молитовних будинки, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція та завод, відбувалось 4 ярмарків на рік[8]. 1886 року телеграфна станція (відкрита в серпні 1880 року) та поштова контора для пересилки листів і грошових повідомлень були об'єднані в одну установу. Тоді стійловий пункт земських поштових коней у Прилуках налічував 15 особин[9].
У першій половині 19 століття стали широко відомі імена двох уродженців Прилук педагогів і письменників Антонського-Прокоповича та Білецького-Носенка. Професор Антон Антонович Антонський-Прокопович (1762—1848) видатний український педагог, випускник знаменитої Київської Академії, ректор Московського університету, автор 26 томів наукових праць. Павло Павлович Білецький-Носенко (1774—1856) — людина феноменальних знань з усіх галузей науки, талановитий педагог, письменник, філолог, етнограф, фольклорист, художник, автор одного з найперших українських словників, повістей, романів, поем, байок, наукових досліджень і розвідок. З Прилуками пов'язані імена двох перших почесних громадян міста Галагана й Скоропадського. Григорій Павлович Галаган (1819—1888) видатний діяч української культури, меценат, громадський і державний діяч, засновник одного з найвідоміших навчальних закладів України — Колегії Павла Галагана. Іван Михайлович Скоропадський (1804—1887) український меценат засновник всесвітньо-відомого Тростянецького дендрологічного парку. З Прилуками і Прилуччиною тісно пов'язане життя й творчість видатних українців Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Остапа Вересая. Край завжди славився народними майстрами, співцями, музиками, не перевелися вони й нині. Деякий час у Прилуках проживала відома українська актриса Ганна Затиркевич-Карпинська, подекуди вона виступала під псевдонімом Прилуцька.
У складі УНР
Місто було важливим центром влади Української Народної Республіки, яка мала постійну загрозу з боку комуністичної Росії. Починаючи з 1918 року, влада у місті кілька разів переходить із рук в руки.
Відповідно до закону про новий адміністративний поділ України, який ухвалила Мала Рада 6 березня 1918 року, Прилуки ставали центром землі під назвою Переяславщина.
Остаточна комуністична окупація встановлена у 1920 році.
Голодомор 1932—1933
Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933.
Секретар Прилуцького РПК (Чернігівська область) Робенко повідомляє 19 березня 1933 p.: «… важкий продовольчий стан в районі, особливо в колгоспах, охоплює чим далі більшу кількість колгоспників… Ми провели вибіркове обслідування стану колгоспників по 20-ти сільрадам, причому виявлено сімей, що потребують негайної допомоги — 797. В цих сім'ях налічується дорослих 1050 чоловік і дітей 1800 чоловік…Стан харчування в місті теж надзвичайно поганий… на підприємствах кустарно-промислової кооперації робітники зовсім не одержують хліба і серед цих робітників… є 41 опухлий і більше 50-ти чоловік хворих на ґрунті голоду, що на роботу зовсім не виходять…».
До міста стікалися десятки тисяч селян, яких тероризували голодом. Проте самі Прилуки як місто суто українське також було в харчовій облозі, тож навіть заводські їдальні не могли зменшити ці масові убивства.
Друга світова війна
20 травня 1942 року в рамках «очистки Чернігівської області від євреїв» зондеркоманда СД «Плат» в Прилуках знищила 1290 євреїв[10].
Прилуки були одним із центрів комплектування Азербайджанського легіону (азерб. Azərbaycan Legionu, нім. Der Aserbaidschanische Legion) — з'єднання, що складалося з колишніх полонених червоноармійців-азербайджанців[11]. Азербайджанський легіон входив до складу Вермахту.
28 лютого ліквідовано танкову роту російських окупантів[12]. 7 березня під Прилуками ЗСУ розбили російську колону бензовозів.[13]
13 червня 2022 року о 13:15 в Прилуках були зафіксовані ракетні обстріли з боку російських військ[14]. Удар російських ракет прийшовся по об'єкту, що розташований поблизу Прилук. Здетонували боєприпаси. Пожежу вдалось того ж дня локалізувати[15].
Економіка
Прилуки є важливим промисловим центром Чернігівської області, де розвинені такі галузі, як нафтогазовидобувна, машинобудування, хімічна, деревообробна, легка, харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів.
Промисловий комплекс міста представлений такими провідними підприємствами[16]:
АТ Тютюнова компанія «В. А. Т. — Прилуки» (вул. Незалежності, 21) — «Бритіш Американ Тобакко Україна» має багатий та різноманітний асортимент сигарет. До нього належать такі міжнародні марки, як Kent, Vogue, Pall Mall, Viceroy, Lucky Strike, Dunhill, Rothmans, Alliance, а також національні марки — «Прилуки», «Прилуки Особливі», «Козак», «Отаман»;
НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» (вул. Вокзальна, 1) — здійснює експлуатацію нафтових та газових родовищ;
Прилуцьке управління бурових робіт (вул. Київська, 200) — здійснює буріння свердловин;
Прилуцька нафтогазорозвідувальна експедиція (НГРЕ; вул. Пирятинська, 131) — організація і проведення геологічної розвідки нових нафтових та газових родовищ;
ВАТ "Прилуцький завод «Білкозин» (вул. Кільцева, 44) — є єдиним в Україні і одним з нечисленних в Європі підприємством, яке спеціалізується на виготовленні штучних колагенових оболонок для використання у виробництві ковбасних виробів, сосисок та інших харчових продуктів; продукцію експортує до Росії, Білорусі, Бразилії, Китаю, Австралії, США, Туреччини, Греції, Іспанії.
Агропромислове об'єднання ім. І. Супруненка ВАТ «Прилуцький хлібозавод» (вул. Пирятинська, 45) — потужне підприємство харчової галузі Прилуччини, яке має статус агропромислового комплексу, у асортименті — понад 40 найменувань хлібобулочних виробів;
ВАТ «Будмаш» (вул. Юрія Коптєва, 59) — засноване у 1907 році нині підприємство випускає будівельні машини, чавунне лиття, напівпричепи автоцементовоза, цистерни-контейнери, установки для набризку бетонної суміші, вапногасилки, розчинонасоси, компресорне устаткування, підіймачі щоглові, контейнери для будівельного сміття і побутових відходів, замково-залізні вироби і фурнітуру для кортежного будівництва.
ДП «Пластмас» ТОВ «ТД Пластмас-Прилуки» (вул. Козача, 56) — продукцією підприємства є тара поліетиленова, труби поліетиленові для питного водопостачання та каналізації, плівка парникова, господарчі вироби, спорттовари, іграшки, кабельний пластикат, хімічна сировина, блоки ПП-45 полівінілхлоридні, фенопласт;
ЗАТ «Прилуцька швейна фабрика» (вул. Київська, 299) — підприємство (рік заснування — 1943) випускає куртки, штани, костюми, жакети, пальто, спецодяг, постільну білизну. Підприємство працює на давальницькій сировині;
Колективна виробничо-торгова фабрика головних уборів «Корона» (пров. Андріївський, 12) — засноване в 1967 році підприємство виготовляє головні убори та швейні вироби;
ТОВ «Укратекс» (в/м-12, буд. 1/47) — підприємство, засноване у 2003 році, займається пошиттям трикотажних виробів, а також верхнього жіночого та робочого одягу із легкої тканини на давальницьких умовах;
ТОВ «Алітоні» (вул. Європейська, 62) — здійснює виготовлення заготовок взуття з давальницької сировини, працює від 2004 року;
ЗАТ «Вербена» (вул. Вокзальна, 35) — продукція підприємства — шкіргалантерейні вироби, шкільна галантерея, чохли для сноубордів, велосипедні сумки, рюкзаки, барсетки, теки, чохли, тенти, пакувальні мішки для спальників, намети, косметички тощо. Підприємство почало діяти ще в 1934 році.
ПП «Прилучанка» (вул. Вокзальна, 35) — продукція виробника: постільна білизна, ковдри, матраци, дитячий асортимент, спецодяг, сукні, халати, карнавальні костюми, одяг для силових відомств, машинна та автоматична вишивка;
ТОВ ВТФ «Керамік-Прилуки» (вул. Київська, 250) — засноване у 1999 році підприємство здійснює випуск керамічної цегли;
ТОВ «Промсільгторг» (вул. Іванівська, 79) — підприємство, засноване 2004 року, випускає близько 40 найменувань опалювальних побутових котлів ТМ «Велгас» парапетних та димохідних;
ВАТ «Граніт» (вул. Індустріальна, 6) — на підприємстві, заснованому в 1994 році, здійснюється виробництво бетонних та залізобетонних виробів;
КП «Прилуцька міська друкарня» (вул. Ярмаркова, 47) — продукція: бланки, аркуші в 2-3 кольори, газети в 1-2 фарби, книги, журнали, паспорти, інструкції, виготовлення палітурок, переплетення книг, журналів, дипломних робіт, виготовлення вітальних адрес, виготовлення афіш, візитних карток, збірок правового змісту тощо;
ВАТ «Прилуцький м'ясокомбінат» (вул. Кільцева, 34) — підприємство випускає ковбасні вироби, копченості;
ТОВ ВКП «Прилуки-Агропереробка» (вул. Кільцева, 34А) — виробляє м'ясо та субпродукти;
ПрАТ «Прилуцький Птахокомбінат» (вул. Житня, 132) — підприємство випускає понад 50 видів ковбасних виробів, копченостей, паштетів і напівфабрикатів;
ВАТ конструкторське бюро «Пожспецмаш» (вул. Європейська, 199-А) — здійснює виробництво пожежних та спеціальних машин;
ТОВ «АІР-Поліграф» (вул. Пирятинська, 129) — виготовлення різноманітної рекламної продукції: буклети, календарі, плакати, журнали, книги, газети, повнокольоровий друк на всіх видах паперу та картону, виготовлення етикеток, картонних пакувань, оздоблення поліграфічної продукції;
ВАТ «Шляховик» (вул. Київська, 313-А) — здійснює ремонт та будівництво доріг, діє з 1996 року;
ТОВ «БУ-1 Прилуки» (вул. Київська, 307) — спеціалізується на будівництві й монтажі магістральних нафто- та газопроводів, продуктопроводів; реконструкції магістральних нафто- і газопроводів; будівництві та монтажі спеціальних трубопроводів; облаштуванні газових родовищ, монтажі установок комплексної підготовки родовищ; облаштуванні нафтових родовищ; будівництві магістральних насосних перекачувальних і компресорних станцій на нафто- і газопроводах; будівництві об'єктів промислового призначення; будівництві сучасних виробничих котелень теплопровідністю 1,8 МВт; житловому багатоповерховому будівництві; ремонтно-оздоблювальних роботах житлових будинків та інженерних споруд.
спеціалізована ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6 з поглибленим вивченням інформаційних технологій;
2 гімназії;
1 навчально-виховний комплекс «Школа І ступеня-дошкільний навчальний заклад»;
14 дошкільних навчальних закладів;
4 позашкільні навчальні заклади — Центр творчості дітей та юнацтва, Дитячо-юнацька спортивна школа, Центр науково-технічної творчості молоді, Школа Мистецтв.
гімназія № 5 імені В. А. Затолокіна
У місті Прилуки функціонують 3 вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації та один професійний ліцей[18]:
Прилуцьке медичне училище — за понад 80 років свого існування (відкрите в 1927 році) підготувало понад 7 тисяч медичних працівників для лікувально-профілактичних закладів України та країн СНД;
Прилуцький професійний ліцей Чернігівської області — веде свою історію з 1920 року під первинною назвою Індустріальна професійно-технічна школа. Нині здійснює підготовку робітників під конкретного роботодавця.
На території міста за адресою вул. Київська, 220, розміщена GPS/GNSS-станція «Прилуки» PRYL — одна з 12 станцій Української мережі перманентних GPS-станцій.[20]
Культура
Міський Будинок культури
Прилуки є культурним осередком Чернігівщини — тут працює декілька клубних і музейних установ, 2 школи естетичного виховання, бібліотеки, діють аматорські самодіяльні мистецькі колективи[21].
Міська бібліотека № 3 (вул. Київська, 78, корпус ІІ);
Міська бібліотека № 4 (військове містечко № 12, філія міського Будинку культури).
З кількох кінотеатрів міста, що функціонували ще за СРСР наприкінці 1980-х років[22], не залишилося жодного. У найбільшому Червоному залі колишнього міського кінотеатру з травня 1997 року по теперішній час функціонує нічний диско-клуб.
Найбільш значущою подією в сучасному культурному житті міста є Міжнародний молодіжний фестиваль «Мистецькі барви». Він був заснований в 2002 році як регіональний. У 2005 році фестиваль набув статусу Всеукраїнського, а вже в 2006 став міжнародним — у ньому вперше взяли участь виконавці з Росії. У наступні роки у фестивалі «Мистецькі барви» брали участь конкурсанти з Китаю, Болгарії, Туреччини. У 2012 році з 3 по 6 січня проходив XI Міжнародний молодіжний фестиваль «Мистецькі барви — 2012».[23]
Серед монументальних мурованих споруд міста Прилук найстарішою є полкова скарбниця. Вона була побудована для зберігання полкового скарбу, клейнодів і зброї. Стіни цієї зовсім невеликої за розмірами споруди сягають метрової товщини, торці увінчані барочними фронтонами, фасади декоровані пілястрами, профільованим карнизом. Реставрована вона 1989 року. 1720 року в Прилуках на кошти Гната Галагана звели полкову Спаську церкву й високу муровану дзвіницю, яка одночасно слугувала й брамою-проїздом на територію замку. Ця гарна, ошатна споруда, разом із невеличкою однонефною церквою Святого Миколая-Чудотворця побудована у стилі бароко.
На початку 19 століття, після пожежі, пам'ятку дещо перебудували у модному тоді стилі ампір. Ця чудова архітектурна пам'ятка була дуже пошкоджена. Реставрована і повністю відновлена у 1986 році. Усі ці три споруди і утворюють єдиний архітектурний ансамбль неповторної краси.
Загадковою й романтичною спорудою є ще одна кам'яниця в центрі старого міста, що раніше нагадувала середньовічний шляхетський замок із баштою та вузькими вікнами-бійницями, збудований у старовинній родовій садибі знаменитого козацько-старшинського роду Скоропадських. Ця двоповерхова споруда, за багато років свого існування, декілька разів перебудовувалась, але й нині зберігає елементи барокової архітектури 18 століття.
Ось так, у 18 столітті, старовинні Прилуки, прикрасилися чудовими архітектурними пам'ятками козацької доби, які й нині, майже через три століття, викликають захоплення й повагу до майстрів-будівничих тієї давньої пори.
Лишило по собі сліди в Прилуках і наступне 19 століття, яке в архітектурі вважається епохою класицизму, тобто, класичного або ампірного стилю. Найзначнішою й найкращою спорудою ампірного стилю є собор Різдва Пресвятої Богородиці, побудований у 1806—1817 роках, на місці двох старовинних прилуцьких церков. Новий храм із трьома престолами на честь Різдва Пресвятої Богородиці, Варвари Великомучениці та Святого Олександра Невського освячений у 1817 році. Усередині, на стінах збереглися залишки олійного розпису початку 19 століття.
У цей же період побудовані й храми у колишніх передмістях, які збереглися до наших днів і є оригінальними архітектурними пам'ятками міста. 1865 року побудована Іванівська мурована церква з дзвіницею, її стрункий силует чудово вписався в панораму старовинного міста. Без сумніву, вона була тоді, та й нині є однією з найкращих архітектурних споруд у місті. Нині храм відновлено у первісному вигляді. Така ж мурована, одноверха, разом із дзвіницею, Миколаївська церква, побудована у стилі українського модерну на Сорочинцях. У так званому «парафіяльному» стилі споруджено 1878 року, на місці старовинної церкви, дерев'яний п'ятибанний храм в ім'я Трьох Святителів на Кустівцях.
Починаючи з другої половини 19 століття Прилуки інтенсивно забудовувалися будинками-особняками і громадськими спорудами з оригінально й самобутньо трактованими фасадами. В основному це були дерев'яні рублені будинки обкладені цеглою, прикрашені дерев'яним різьбленням, керамічними кахлями, вазами, ліпниною
Досить цікавими, загалом унікальними є архітектурні ансамблі заїжджого двору Густинського монастиря з Пантелеймонівською церквою, готелем для ченців і притулком для бідних.
На зміну класицизму, наприкінці 19 — на початку 20 століть у європейській архітектурі запанував стиль модерн. У Прилуках збереглися лише три пам'ятки, побудовані у цьому стилі, але трактовані дещо стримано й самобутньо. Це — невеликий садибний будинок Льодіна на Лапинцях (вул. Густинська), будинок-особняк купця Косицького, в якому містився Російсько-Азійський банк, а нині міститься ресторан «Удай» і магазини на Київській вулиці. Найкраще зберігся модерновий особняк колишнього міського голови купця Кисловського (міський відділ земельних ресурсів) на центральній вулиці, але й він утратив оригінальний парковий фасад із сходами.
Однією з найпомітніших споруд у панорамі старовинного міста є Стрітенський мурований собор на Галаганівській вулиці, побудований 1889 року в пам'ять про загиблого російського імператора Олександра ІІ. Це досить рідкісна споруда, за типом — тринефна базиліка з трьома куполами (не збереглися) над головним входом. З 1930 року в храмі розмістився краєзнавчий музей, заснований в 1919 році. Колись музей мав велику і надзвичайно цінну художню колекцію, яка складалася із шедеврів українського, російського та західноєвропейського мистецтва 17-19 століття. Нині собор відновлений і діючий.
Свято-Троїцький жіночий монастир Ніжинської єпархії Української Православної Церкви
Трансляція телеканалу ведеться мережеюкабельного телебачення Прилук та в мережі Інтернет. Почали трансляцію 5 грудня 2009 року. Потенційна глядацька аудиторія — 2 000 000 чоловік. Трансляцію у форматі Т2 канал призупинив[24] 1 вересня 2023 року.
Одне з найстаріших у Чернігівській області видань, яке бере початок 27 червня 1914 року, коли побачив світ перший номер громадсько-політичної, економічної і літературної газети «Прилукскій голос». Далі були «Известия…», «Вісти», «Правда Прилуччини». З жовтня 2002 року правонаступницею міськрайонної газети стало обласне видання «Прилуччина у новинах, подіях, коментарях».
Кисловський Анатолій Іванович — (приблизно 1894 — 20 січня 1919) — вояк Чорноморського коша Армії УНР, 19 січня/1 лютого 1919 року під час бою проти більшовиків за містечко Літки на підступах до Києва був поранений. Помер наступного дня. Похований у братській могилі у с. Літки Броварського району Київської області.
Забашта Любов Василівна (1918—1990) українська поетеса, драматургиня, прозаїкиня, член спілки письменників СРСР.
Кошовий Олег Васильович (1926—1943) один з керівників підпільної організації «Молода гвардія» у місті Краснодон Луганської області під час Другої світової війни, Герой Радянського Союзу;
Яковченко Микола Федорович (1900, Прилуки — †1974) — український актор театру й кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР. В Прилуках встановлено пам'ятник — актор сидить на лавці, поруч з улюбленим собакою, у лівій руці тримає парасольку, а правою спирається на лавку.
Бойко Володимир Іванович — співак, соліст хору ім. Верьовки, заслужений артист України (1976), народний артист України (1987), лауреат багатьох Всесвітніх фестивалів мистецтв, Почесний громадянин Прилук (вересень 2001);
Затолокін Віктор Андрійович (1928—2004) — директор Прилуцької гімназії № 5, відмінник народної освіти, нагороджений медаллю ім. Макаренка.
Коптєв Юрій Вікторович — російський і український підприємець у будівельній галузі, великий патріот і меценат Прилук. Його іменем у 2011 році названа одна з центральних вулиць міста (колишня Переяславська);
Соколов Сергій — заслужений майстер спорту, чемпіон Європи 1982 року з легкої атлетики, дванадцятиразовий чемпіон Радянського Союзу в бігу на 100, 200 метрів та естафеті 4 по 100 м;
Рогова Катерина — майстер спорту України з боксу, віце-чемпіонка світу 2015 року з боксу серед дівчат;
З весни 1946 року по листопад 2000 року на південний захід від міста базувався 184 гвардійський Полтавсько-Берлінський ордена Леніна Червонопрапорний важкий бомбардувальний авіаційний полк. Був елітним, одним з найбільш досвідчених та боєздатних авіаційних полків у Дальній авіації Радянського Союзу, саме цей полк був основною базою найновіших стратегічних авіаційних комплексів СРСР — Ту-160.
Прилуки // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 321-323.
.JPG)
_%D1%83_%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%85.jpg)
.jpg)
.jpg)
.JPG)
.jpg)
-001.jpg)
.jpg)
.jpg)
_%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B8_04.jpg)
