Створена в 1930-і роки вепська писемність розвитку не отримала; з кінця 1980-х років розробляється нова писемність на основі латинської абетки. Створена художня література (поети Мікуль Абрамов, Алєвтина Андрєєва, письменник Ігор Бродський).
Вепська мова викладається як предмет у початковій школі, вивчається у вищій школі. Нею видається навчальна і художня література, виходить дві газети (щомісячна Kodima), друкуються матеріали в дитячому журналі, ведуться радіопередачі. Центрами наукового вивчення мови є Інститут мови, літератури й історії Карельського наукового центра РАНЕЙ, Факультет прибалтійсько-фінської філології і культури Петрозаводського університету, Інститут Півночі Педагогічного університету ім. Герцена.
У 2006 році вперше з'явились дорожні знаки вепською мовою при в'їзді до населених пунктів — вони дублюють російськомовні дорожні знаки. Ці знаки були розміщені на території компактного проживання вепсів. Також у місцях компактного проживання вепсів заклади культури та освіти мають вивіски дубльовані вепською.[1]
