Імперфе́кт (від лат.imperfectum — «незавершене») — одна з форм минулого часу дієслова в індоєвропейських мовах та уральських мовах, що виражає тривалу або повторювану дію без указівки на її закінчення в минулому. У морфології «Руської правди» виразно виступає відсутність імперфекта і аориста.
Імперфект, як і аорист, був живою формою мови стародавніх слов'ян аж у староруську епоху. Цей час уживали, щоб передати минулу дію в її розвитку, щоб виразити минулу тривалу або повторювальну дію. Як уважають науковці, імперфект і аорист зникли не тому, що вони не були властиві стародавнім слов'янам, а тому, що в дієслівних формах, які б виражали минулу дію в її розвитку, тут не було ніякої потреби.
Форми імперфекта в оригінальних східнослов'янських пам'ятках розповідних жанрів виступають, описуючи звичаї, традиції, явища, які мали тривале існування. Наприклад: «А древляне живяху звѣриньскимъ образомъ, жиуще скотьски: убиваху другъ друга, ядяху вся нечисто, и брака у нихъ не бываше, но умыкиваху у воды дѣвиця».
Утрата імперфекта, як і аориста, у живій мові східних слов'ян сталася ще в староруську добу, у XII ст. Пізніші випадки є традицією, а не властивістю живої мови. Уважають, що ці часи давньоруська мова втратила не тому, що вони два були не властиві давній мові, а тому, що в них уже просто не було потреби, бо перфект значно розширив свої межі й спокійно замінював їх обох. Можливо, імперфект зник раніше аориста[1].
Утворення
Походження форм
Наведені форми імперфекту з'явилися на слов'янському ґрунті, коли відбувся Педерсенів закон[2]:
Індоєвропейська мова
Старосл.
Церковносл.
Інфінітив
*nĕs-tēi̯ >
нєс-ти >
нес-ти
Особа
Однина
1
*nĕs-ēāx-ŏm >
несѣахъ >
несяхъ
2
*nĕs-ēāx-ĕ-s >
несѣашє >
несяше
3
*nĕs-ēāx-ĕ-t >
несѣашє >
несяше
Особа
Двоїна
1
*nĕs-ēāx-ŏ-vē >
несѣаховѣ >
несяховѣ
2
*nĕs-ēāx-ĕ-tā >
несѣашєта >
несяста
несяшета
3
*nĕs-ēāx-ĕ-tĕ >
несѣашєта >
несѣашєтє
несяста
несяшета
Особа
Множина
1
*nĕs-ēāx-ŏ-mŏs > -mŭs > -mъ
несѣахомъ>
несяхомъ
2
*nĕs-ēāx-ĕ-tĕ >
несѣашєтє >
несясте
несяшете
3
*nĕs-ēāx-ŏ-nt > -ǭ >
несѣахѫ >
несяху
У старослов'янській мові
Імперфект в глибоку давнину утворювався двома способами:
шляхом додавання закінчень -ахъ, -аше до основ інфінітива, якщо вона закінчувалася на -а чи -ѣ, тобто: староцерк.-слов.зна-ти > зна-ахъ, видѣ-ти > видѣ-аше;
шляхом додавання закінчень -ѣахъ, -ѣаше до основ інфінітива в решті випадків, при цьому, якщо основа закінчувалася на [k] чи [g] або дієслово було другої дієвідміни, то перед суфіксом імперфекта відбувалося чегування: староцерк.-слов.пєщи > пєчаахъ, мощи > можаашє, носити > ношаахъ, ходити > хождѩашє, возити > вожаахъ, любити > люблѩашє, мислити > мишлѩахъ;
Більша частина старослов'янських дієслів утворювала форми імперфекту від основи інфінітива, але дієслова із суфіксом -нѫ- або дієслова, чия інфінітивна основа була односкладова й закінчувалася на -ы-, -и-, -ѹ- (кры-ти, би-ти, чѹ-ти), або ж містила неповноголосі сполуки -ра-, -ла-, -лѣ- (брати сѧ «боротися», клати «колоти», млѣти «молоти»), а також дієслово пѣти «співати» утворювали імперфекта від основи теперішнього часу: староцерк.-слов.пѣти > поѩхъ, клати > колѩашє, млѣти > мєлѩахъ, бити > биѩашє. Дієслово быти «бути» утворювало форму від основи бѣ-.
Найдавніші слов'янські форми імперфекта мали такий вигляд[2]:
Особа
Писати
Звати
Ходити
Видіти
Нести
Хвалити
Бути
Однина
1
писаахъ
зъваахъ
хождяахъ
видѣахъ
несѣахъ
хвалѣахъ
бѣахъ
2
писаашє
зъваашє
хождяашє
видѣашє
несѣашє
хвалѣашє
бѣашє
3
Особа
Двоїна
1
писааховѣ
зъвааховѣ
хождяаховѣ
видѣаховѣ
несѣаховѣ
хвалѣаховѣ
бѣаховѣ
2
писаашєта
зъваашєта
хождяашєта
видѣашєта
несѣашєта
хвалѣашєта
бѣашєта
3
Особа
Множина
1
писаахомъ
зъваахомъ
хождяахомъ
видѣахомъ
несѣахомъ
хвалѣахомъ
бѣахомъ
2
писаашєтє
зъваашєтє
хождяашєтє
видѣашєтє
несѣашєтє
хвалѣашєтє
бѣашєтє
3
писаахѫ
зъваахѫ
хождяахѫ
видѣахѫ
несѣахѫ
хвалѣахѫ
бѣахѫ
У церковнослов'янській
У церковнослов'янській мові сполука -аа- надалі скоротилася в -а-, а -ѣа- та -ѩа- в -ѧ-, залежно від того, яка шелестівка передувала.
Імперфект на церковнослов'янському ґрунті мав такі форми[3][2]:
Особа
Писати
Звати
Ходити
Видіти
Нести
Хвалити
Бути
Однина
1
писахъ
зъвахъ
хождахъ
видяхъ
несяхъ
хваляхъ
бяхъ
2
писаше
зъваше
хождаше
видяше
несяше
хваляше
бяше
3
Особа
Двоїна
1
писаховѣ
зъваховѣ
хождаховѣ
видяховѣ
несяховѣ
хваляховѣ
бяховѣ
2
писаста
писашета
зъваста
зъвашета
хождаста
хождашета
видяста
видяшета
несяста
несяшета
хваляста
хваляшета
бяста
бяшета
3
Особа
Множина
1
писахомъ
зъвахомъ
хождахомъ
видяхомъ
несяхомъ
хваляхомъ
бяхомъ
2
писасте
писашете
зъвасте
зъвашете
хождасте
хождашете
видясте
(-шете)
несясте
(-шете)
хвалясте
(-шете)
бясте
(-шете)
3
писаху
зъваху
хождаху
видяху
несяху
хваляху
бяху
Примітки
↑Бевзенко, Степан (1960). Історична морфологія української мови (Українською) . Ужгород: Закарпатське обласне видавництво. с. 258—260, 298—305.