|
Царук Олександр Васильович
Олександр Васильович Царук (нар.1 серпня 1961, с. Волиця Славутського району Хмельницької області — пом.1999, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) — український мовознавець, кандидат філологічних наук. Відомий завдяки своїй монографії «Українська мова серед інших слов'янських мов. Етнологічні та граматичні параметри» (Дніпропетровськ, 1998)[1], де описав оригінальну теорію походження української мови на основі власного дуалістичного розподілу слов'янських мов (на антську і словенську підгрупи)[2], заперечивши традиційні уявлення про поділ слов'янських мов[3][4]. БіографіяОлександр Васильович Царук народився 1 серпня 1961 року в с. Волиця на Хмельниччині. По закінченні школи вступив до Чернівецького державного університету, а за 2 роки перевівся до Сімферопольського державного університету, який закінчив у 1983. Протягом навчання керував студентським театром, виступав режисером спектаклів, інколи актором, де зустрів свою майбутню дружину Наталю.[5] Після закінчення університету працював учителем української мови та літератури у Криму. Згодом разом з дружиною переїхав до Дніпропетровська, де народилася донька Христина. У 1990 Олександр Царук закінчив аспірантуру у Дніпропетровському державному університеті, і захистив кандидатську дисертацію «Багатопрефіксні дієслова в українській мові».[6] Через декілька років родина Царуків переїжджає до Кривого Рогу, де Олександр працює на посаді доцента кафедри української мови Криворізького педагогічного інституту.[5] Олександр Царук вільно володів 7 мовами, серед котрих українська, російська, чеська, польська, хорватська, сербська та англійська. У 1998 році закінчив докторантуру у Дніпропетровському державному університеті.[5] Того ж року був на місячному науковому стажуванні в Університеті Палацького в Оломоуці, Чехія[7], де познайомився з відомим мовознавцем професором Йозефом Андршем[5][8]. Того ж 1998 р. він виступив офіційним опонентом дисертації «Універбація в українській мові»[9]. У 1999 році помер в Кривому Розі від злоякісної пухлини шлунку. Наукова діяльністьДо наукових інтересів О. Царука входили проблеми походження української мови та генеалогічні пов'язаності слов'янських мов. У його працях наголошується на важливості комплексного підходу до вивчення мовних явищ, на врахуванні як власне-лінгвістичного, так і археологічного, історичного та етнографічного матеріалу.[5] Найважливішою працею О. Царука, як мовознавця, можна назвати монографію «Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні ті граматичні параметри», в якій автор досліджує проблему виділення української мови з праслов'янської, початкові щаблі її становлення як самобутньої лінгвістичної системи на тлі процесів, пов'язаних із постанням інших слов'янських мов.[10] На основі аналізу вже відомих та нових історичних, археологічних, етнографічних, антропологічних та лінгвістичних фактів заперечує традиційну тріалістичну дистрибуцію слов'янських мов і пропонує дуалістичний розподіл (на антську і словенську підгрупи).[2] О. Царук вважає, що дві, за традиційною класифікацією, «східнослов'янські» мови — українська й російська — на початку давнього періоду свого самостійного розвитку були двома найвіддаленішими слов'янськими мовами, які найбільш яскраво відображали у своїй структурі специфічні риси двох різних мовних підгруп"[5]. Пам'ятьЛариса Селіверстова в праці «Ономастичний простір поезії Володимира Калашника»[11] зазначає: «У поета є низка посвят: Лесі Українці, М. Гоголю, Григорові Тютюннику, … Олександру Царуку». Праця Олександра Царука «Українська мова серед інших слов'янських мов» отримала велику кількість цитувань. На запит «Царук О. В. українська мова» пошукова система google дає 5440 результатів. В Криворізькому державному педагогічному університеті існує куточок, присвячений пам'яті Олександра Царука[джерело?]. Найголовніші наукові праці
Статті
Див. такожРецензії, відгуки
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
