Східнослов'янські мови

Східнослов'янські мови
Поширені:	Євразія (Центральна та Східна Європа, Північна Азія, Кавказ)
Класифікація:	Індоєвропейська сім'я Балто-слов'янська гілка Слов'янська група Східнослов'янська підгрупа
Групи:	Давньоруська мова† Давньоновгородська† Руська мова† Білоруська мова Російська мова Українська мова
Кількість носіїв:	240 млн.
ISO 639-5:	zle
Східнослов'янські мови:    Білоруська    Російська    Українська

Східнослов'я́нські мо́ви — в мовознавстві одна з трьох регіональних підгруп слов'янської групи балто-слов'янської гілки індоєвропейських мов, що поширена у Центральній та Східній Європі. Нині цими мовами розмовляють у всій Східній Європі і поширюються на схід до Сибіру та Далекого Сходу Росії; в той час як ними говорять як лінґва франка в Балтійських країнах, Кавказі та Центральній Азії. Носії східнослов'янських мов значно переважають за кількістю носіїв західнослов'янські та південнослов'янські сім'ї.

Існуючі східнослов'янські мови — білоруська, російська та українська;^[1][2] русинська вважається або окремою мовою,^[3] або карпато-русинським діалектом української мови (більшість філологів з України та інших країн, які досліджували ці говірки^[4] вважають її кодифікованою або не кодифікованою групою говорів української мови).

Теоретично^[1], спільний давньоруський період у східнослов'янських говорах закінчився із занепадом зредукованих ъ, ь, який відбувався протягом XI—XIII ст. у східнослов'янських діалектих ареалах не синхронно. Неоднакові наслідки цього процесу засвідчили початок самостійної історії окремої східнослов'янської мови^[5]. Але на сьогодні остаточно спростовані теорії про давньоруську мовну єдність^[1]. За сучасними уявленнями група діалектів псковсько-новрогодського регіону за багатьма ознаками відрізнялась від групи діалектів позосталої території Русі.^{[джерело не вказане 31 день]}

Усі ці мови використовують кирилицю, однак білоруська та українська мови мали в минулому латинські альфабети, зараз русинська використовує в деяких регіонах латиницю.

Сучасне мовознавство заперечує існування стадії спільної східнослов'янської мови^[1], тому віднесення української мови до «східнослов'янських» також є радше даниною академічній традиції^[6][7].

Східнослов'янські мови до недавнього часу були поширеними лише на території Східної та Центральної Європи. Проте із зростом Російської імперії і її завоюваннями на сході російська мова — представниця східнослов'янських мов почала поширюватися і в Північно-Східній Азії. Подібна ситуація виникла тоді, коли українські емігранти 19-20 століть почали селитися у Канаді, США, Бразилії, Аргентині та інших державах і тим самим поширювати українську мову на різних континентах.

Серед усіх східнослов'янських мов найпоширенішою є російська. Вона є рідною для близько 200 мільйонів осіб, 350 мільйонів людей узагалі володіють нею. Російська мова є офіційною в неслов'янських країнах: Казахстані, Киргизстані, у де-факто окупованих Росією Абхазії та Південній Осетії, та інших регіонах.

Коли спільна давньоруська мова відокремилася від праслов'янської мови, спільної для всіх слов'ян, важко з'ясувати, хоча в XII столітті спільну мову русів досі в сучасній писемності називають слов'янською.

Ці теорії не відкидають консолідацію, але вважають спільне походження мов важливішим.

Риси, що відрізняють східнослов'янські мови від інших слов'янських — на думку деяких вчених є результатом існування окремої мови.

Вона виділилась з праслов'янської мови у VIII столітті з метатезою плавних, що призвела до першого повноголосся. Друга палаталізація призвела до виділення північних говорів. Консолідація двох говорів дала давньоновгородський діалект. Занепад редукованих у ХІІ столітті поклав початок розпаду єдиної мови. Наступні політичні події — феодальна роздробленість та завоювання Гедиміновичів пришвидшили цей процес. Єдина мова розділилась на дві — східну і західну. Консолідація східної мови на землях, що залишилась під владою Рюриковичів, з давньоновгородським діалектом поклала початок російській мові. Втрати Гедиміновичами земель на користь Ягеллонів призвели до розпаду західної мови на білоруську та українську.^[8]

Представники — О. О. Шахматов, М. С. Трубецькой, О. І. Соболевський, С. М. Кульбакин, А. Ю. Кримський, А. Москаленко, Ю. Карпенко, А. Залізняк, Т. Лер-Сплавинський, О. Гуйер, В. Вондрак, А. Брюкнер, Л. Нідерле.

Ці теорії не відкидають спорідненість східнослов'янських мов, але відносять її до часів праслов'янської єдності — не пізніше VII століття. Потім з праслов'янської мови виділилось від трьох до п'яти окремих мов — в залежності від автора.
Риси, що відрізняють східнослов'янські мови від інших слов'янських — результат консолідації цих мов в умовах існування різних держав. В часи Русі іншим мовам нав'язувались характерні риси давньоукраїнської, в часи ВКЛ — давньобілоруської, в часи Російської імперії — російської. Представники — С. Й. Смаль-Стоцький, М. С. Грушевський, І. О. Бодуен де Куртене, К. Т. Німчинов, О. Н. Синявський, Є. К. Тимченко, І. І. Огієнко, В. М. Ганцов, П. К. Ковалів, О. Горбач, Ю. В. Шевельов, С. І. Ткаченко, В. М. Русанівський, І. Г. Матвіяс, Ф. Миклошич, А. Мейє, Й.Шмідт.

На суперечки між вченими накладається політична ідеологія. Походження, розвиток та історію східнослов'янських мов кожен трактує по-своєму. Відмінність існує навіть у назвах. Мову часів Київської Русі українські мовознавці називають давньоукраїнською, білоруські — давньобілоруською, російські — давньоруською.^[9]
У Радянському союзі для широкого загалу подавався дуже спрощений варіант генетичної групи. Існування давньоновгородського діалекту, про який фахівцям відомо з другої половини ХІХ віку, замовчувалось. У той же час у професійній літературі викладались думки цілком консолідаційного характеру.

	Ті три діалекти (південно-західний, західний та північно-східний), які в Київський Русі не встигли розчинитися в єдиній давньоруській мові, у зв’язку з розпадом Київський Русі і припиненням інтеграційних процесів дістали можливість розвиватися і лягли в основу мов трьох східнослов’янських народностей – української, російської і білоруської.
— «Порівняльна граматика української і російської мов», 1957 рік[10]

• Уживання пасивних дієприкметників теперішнього часу із суфіксом -м- в білоруській та російській мовах. Занепад таких форм в український мові.

Східнослов'янська лексика — слова, спільні для української, білоруської і російської мов, відсутні в інших слов'янських. До найпоширенішої східнослов'янської лексики відносять такі слова, як^[14]:

• Назви тварин: білка, жайворонок, зозуля, кажан, кішка, селезень, снігур, собака;
• Назви рослин: гречка, молочай, ожина, осока, смородина, хвощ, щавель;
• Назви явищ природи: крига, кряж, метелиця;
• Назви частин тіла: кулак, тулуб, щока;
• Назви предметів: віжки, глек, горня, ківш, коромисло, кочерга, мішок, рядно;
• Назви частин житла: горниця, пекарня, поміст;
• Сільськогосподарські терміни: озимина, полова, сіножать, солод, урожай, цілина, ярина;
• Назви продуктів харчування: брага, корж, коровай, пряник, харч, яловичина,
• Назви абстрактних понять: велич, довір'я, журба, суть;
• Назви професій і людей за певними ознаками: брехун, кожум'яка, мельник, митник, пивовар, селянин;
• Назви деяких якостей: верткий, дешевий, курносий, куций, сизий, хороший;
• Дієслова: балувати, виляти, колупати, кочувати, мітити, рокотати, соловіти, чахнути, черкати, шниряти;
• Терміни спорідненості і свояцтва: батько, дядько, падчерка, племінник;
• Числівники: дев'яносто, півтора, сорок;
• Прислівники: зовсім, ненароком, поки, поневолі, сьогодні, так-сяк, тепер.

• Слов'янські мови
• Західнослов'янські мови
• Південнослов'янські мови

• Стаття про східнослов'янські мови на сайті енциклопедії «Британіка» [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Russian and East European Studies
• Півторак Г. П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови: (Істор.-фонет. нарис) (формат djvu)
• Півторак Г. П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски» (електронний варіант монографії)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Східнослов'янські мови

• Вебсайт «Як це буде українською» [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] — відмінності граматик української та російської мов. (укр.)
• Російсько-український словник сталих словосполучень [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.), (рос.)
• Філологічний портал російської мови «Philology.ru» [Архівовано 3 травня 2012 у Wayback Machine.]. (рос.)
• Словничок русизмів в «Українсько-англійському словнику» К. Андрусишина, Саскатун, Канада, 1955 р. (укр.)
• Кальки з російських слів в українській мові. (укр.)
• Українсько-білоруський онлайн перекладач [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]. (укр.)
• Східнослов'янські мови на сайті Glottolog 3.0: Subfamily: East Slavic [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)