|
Болгарська мова
Болга́рська мо́ва — одна з південнослов'янських мов. Поширена в Болгарії, певна кількість носіїв також живе в Україні (Одеська область), Молдові, Румунії, Північній Македонії. Ця мова є офіційною мовою Болгарії. ІсторіяБолґарська мова є найдавнішою писемно задокументованою слов'янською мовою. Її історичний розвиток характеризується чотирма основними періодами. Варто зауважити, що це поділ умовний, і назви не відображають різних мов, а лише періоди у розвитку болгарської мови, для яких характерні певні особливості. Болґарська літературна мова сформувалася на середину XIX століття на базі північно-східних говірок. У XX столітті літературна мова зазнала значного впливу західних говірок, на території яких розташована столиця Болгарії — Софія. Писемність — на основі кирилиці. У лексиці, а частково й у словотворі, літературна болгарська мова відбиває значний вплив так званої церковнослов’янської мови. Писемна болгарська мова має тривалу історію. Найдавніші писемні пам'ятки відносяться до X сторіччя (надпис царя Самуїла, 993 року). Найважливіші етапи розвитку літературної мови:
Приблизно охоплює період від відновлення Другої болгарської держави до її падіння під османським натиском. Мова Другої болгарської держави є основою для створення російської, сербської та волохо-молдавської редакцій і набуває значення як загальнослов'янська книжкова мова. Російський фонетичний варіант середньоболгарської мови з епохи Другої болгарської держави і до сьогодні є мовою православних церковних богослужінь у багатьох слов'янських країнах і є загальною церковною мовою.
Найранніші писемні пам'ятки новоболгарської мови датуються XVII–XVIII століттям. Один з таких пам'ятників - Тихонравівський дамаскін XVII століття, що є одним з найранніших представників новоболгарської групи дамаскінів. Після звільнення болгарська мова була оголошена офіційною шляхом циркулярного листа російської окупаційної адміністрації від 11 вересня 1878 року. Пізніше народні представники вирішили, що офіційною болгарською мовою буде мова, заснована на північно-східних діалектах, як і сьогодні. Найімовірніше це сталося через те, що мешканці найбільших міст того часу в країні - Русе, Велико-Тирново, Шумен, Габрово, Стара Загора і Пловдив, були в єдиній позиції щодо межі ятів. Це підкреслює розмежування між літературною мовою і західними діалектами. Таким чином, особливо чітко відокремлюються як діалекти шопські - софійський, радомирський, кюстендильський, самоковський і північно-західно болгарський. У розвитку новоболгарської літературної мови виділяють три основні періоди:
Наведений нижче приклад демонструє текст болгарської друкованої Біблії кінця XIX століття, де ми спостерігаємо офіційний правопис після визволення, при якому букви середньовічної староболгарської, такі як ѿ, ѥ, ѱ, ѯ, були вилучені, а ѧ, ѩ тепер використовуються як "я" за російським зразком. Однак цей правопис все ще містить і, ѳ, середньовічні болгарські ѣ, ѫ, ѭ, а також зниклий пізніше повний та неповний артиклі в жіночому роді (-та/-тѫ):
Бувши давно закріпленою на письмі, болгарська мова дуже довго зберігала в правописі зв'язок із старовинною, почасти ще старослов'янською мовою. Лише 1945 нова влада комуністичної Болгарії ввела в загальнонаціональний вжиток раціональну та просту орфографію, в основному побудовану на морфологічному принципі із значними поступками вимові. ОсобливостіУ ході історичного розвитку болгарської мови та контактів з неслов'янськими мовами Балканського півострова відбуваються значні зміни порівняно з іншими слов'янськими мовами. Вважається, що ці зміни включають морфологічні та синтаксичні зміни, які характеризуються майже повною відмовою від відмінків (залишки відмінкових форм маються в займенниках, особових іменниках, іменниках чоловічого роду в називному відмінку), виникнення та використання означеного артикля, збереження простих часів слов'янських дієслів (минулий доконаний час та минулий недоконаний час) та розвиток нових, виникнення подвоєного прямого та непрямого додатка, зникнення інфінітива та розвиток непрямовіддільних форм дієслів та інше. Ці зміни взагалі відрізняють розвиток морфології та синтаксису в болгарській мові від розвитку інших слов'янських мов. Хоча його розмір важко визначити, російський вплив на болгарську мову під час утворення Третьої болгарської держави був дуже сильним. Частина прийнятих тоді слів з російської мови має староболгарське походження і була «повернута» в новітню болгарську літературну мову. Паралельно з цим увійшло велике число слів чисто російського походження (переважно в суспільно-політичній сфері). Протягом півтисячолітнього османського панування через турецьку мову увійшло багато перських та арабських слів, які й досі помилково вважаються "турецькими" (наприклад, шише, диван, хамам, турши(я), хамал, шалвар, диване та ін.). Після розвитку промисловості та науки у болгарську технічну мову увійшло багато німецьких слів (бандаж, багер, бурмашина та ін.), а після початку 80-х років XX століття - англійські, переважно в галузі комп'ютерних наук та інформаційних технологій (одним з останніх прикладів, який спочатку увійшов в розмовну мову, є "флашка"). Діалекти Болгарській мові властиві глибокі діалектні відмінності. Так, за вимовою старого «ятя» (Ѣ) діалекти поділяються на східні та західні. До особливостей болгарської мови порівняно з іншими слов'янськими мовами належать такі риси:
Приклад«Заповіт» Тараса Шевченка болгарською мовою (переклав Димитр Методієв)
(Джерело: Тарас Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989) Див. також
Література У Вікісловнику є сторінка болгарська мова.
СловникиПосилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
