Болгари в Угорщині

	Ця стаття є частиною серії статей про народ; Болгари
	Культура; Література • Музика; Образотворче мистецтво • Кіно; Танці • Кухня • Мода • Спорт
	Болгарська діаспора; Республіка Македонія • Сербія • Румунія ; США • Угорщина • Греція • Канада ; Італія • Іспанія • Німеччина ; Велика Британія • Туреччина • Україна; Анатолійські болгари; Банатські болгари ; Болгари Бессарабії; Помаки
	Релігія; Православ'я • Іслам • Католицизм ; Протестантизм
	Мова; Болгарська та її діалекти
	Інші статті; Болгарія • Історія; Царі Болгарії
	Цей шаблон: переглянути; обговорити; редагувати;

Болгарська православна церква св. Кирила й Методія

Болгари в Угорщині (угор. Magyarorszagi bolgarok) - одна з 13 офіційно визнаних національних меншостей в Угорщині відповідно до Закону про права національних і етнічних меншин, прийнятого угорським парламентом 7 липня 1993^[1]. За даними перепису 2001 року їхня чисельність становить 2316 чоловік або 0,02% від загальної чисельності населення в країні^[1]. За неофіційним даними їхня чисельність коливається від 2000 до 7000 чоловік^[2].

У Ранньому Середньовіччі більша частина сучасної Угорщини входила до складу першого Болгарського царства. За однією з версій болгарський хан Крум народився в Паннонії^[3], а болгарські намісники Салан, Радий, Охтум (Ахтум), Сермон і Меноморут управляли областями Срем, Банат, Бачка і частиною Трансільванії в IX-XI століттях відповідно до Геста Гунгарорум (Gesta Hungarorum).

Північне угорське місто Сентендре і околишні села були заселені болгарами ще в середньовіччя. В XVIII столітті околиці Сентендре були заселені переселенцями з Чипровця, що втекли після поразки чипровского повстання. В XVI столітті під Вишеградом одне із сіл називалося «Болгар Фалу» (Болгарське село). Болгарські біженці, що покинули Османську імперію, уперше згадуються як жителі цього регіону в 1428 році. Згодом, однак, вони асимілювалися з угорським населенням^[4]. Болгари-католики, що переселилися в Банат, відомі сьогодні як друга хвиля еміграції^[5]. У болгарських публікаціях міжвоенного періоду їхня чисельність звичайно округляється до 10 тисяч^[6].

Проте, нинішня болгарська громада є нащадками городників і інших фахівців, які іммігрували в Австро-Угорщину у більших групах в XVIII, XI і XX століттях^[5] до Першої світової війни^[2]. В 1857 році болгари нараховували 2815 чоловік, і до 1870 року їхня чисельність істотно не змінилася.

Найстарша болгарська організація, Асоціація болгар Угорщини, заснована 1914 з ініціативи Лазаря Іванова з Тетевена. Болгарська церковна громада - 1916, а перша школа — 1918^[7]. В 1932 році в Будапешті збудована Болгарська православна церква св. Кирила й Методія^[8].

Болгарська громада видає газету «Болгарські звістки» і журнал «Хемус», а також значну кількість книг. Крім того, існує цілий ряд колективів народного танцю, театр, кілька оркестрів, болгарська школа рідною мовою й болгаро-угорська середня школою ім. Христо Ботева.

Примітки

↑ ^а ^б 1.1 Factors influencing the ethnic affiliation of the population, 2001. Hungarian Central Statistical Office. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 лютого 2011.
↑ ^а ^б Ватова, Пенка. Няколко опорни исторически факта. Корените и короната (Bulgarian) . Словото. Архів оригіналу за 24 травня 2011. Процитовано 10 лютого 2011.
↑ Fine, John Van Antwerp (1983). The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth century. University of Michigan Press. с. p. 94. ISBN 0472081497. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
↑ Király, Péter (2002). Die Čiprovecer in Ungarn (German) . Budapest: ELTE Szláv Intézet.
↑ ^а ^б Ченгова-Менхарт, Пенка. Първите. Сайт болгарской общины Венгрии. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 10 лютого 2011.
↑ Нягулов, Благовест (1999). Българите в Банат под властта на държавите-наследнички. Банатските българи (Bulgarian) . София: Парадигма. с. С.82. ISBN 954-9536-13-0. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
↑ Дружеството на българите в Унгария. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 10 лютого 2011.
↑ Българска православна църква. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 10 лютого 2011.