Вулиця Чорновола (Івано-Франківськ)

Вулиця Чорновола
Івано-Франківськ
Вулиця Чорновола; Івано-Франківськ
	Початок вулиці Чорновола Початок вулиці Чорновола
Назва на честь	Вячеслава Чорновола
Колишні назви
австрійського періоду (українською)	Середня
радянського періоду (українською)	Пушкіна
Загальні відомості
Протяжність	2 670 м
Координати початку	48°55′10″ пн. ш. 24°42′28″ сх. д. / 48.91942° пн. ш. 24.707879° сх. д.
Координати	48°54′44″ пн. ш. 24°41′59″ сх. д. / 48.912223° пн. ш. 24.69976° сх. д.
Координати кінця	48°53′55″ пн. ш. 24°41′32″ сх. д. / 48.898644° пн. ш. 24.69232° сх. д.
Транспорт
Автобуси	40, 53, 54
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2738870
Мапа
Вулиця Чорновола у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Чорновола.

Вулиця Чорновола — вулиця в Івано-Франківську, що веде від вул. Січових Стрільців до аеропорту. Початок вулиці знаходиться на півдні центральної частини міста та простягається на околицю міста — летовище.

Давня вулиця міста, створена у XVIII ст.

Історія

Історична назва — Середня, через своє розташування між чотирма вулицями, які беруть початок від вулиці Січових Стрільців. Колись вела на виїзд до села Радча, але при побудові поляками летовища в 1930-х роках стала тупиковою. Летовище відкрили в 1937 році. У радянські часи його значно розширили та «розвернули» вхід із вулиці Дадугіна (нині — вулиці Євгена Коновальця).

У 1884 р. була названа на честь ім'я Аґенора Ґолуховського — графа, намісника Галичини. Дальня частина вулиці (від теперішнього стадіону «Рух») у 1936 році названа ім'ям президента Мосцицького. У часи ЗУНР перейменована на Богдана Хмельницького. За часів радянської влади вулиця одержала ім'я російського поета Олександра Пушкіна.

Теперішню назву вулиця отримала після трагічної загибелі в автокатастрофі українського політичного діяча В'ячеслава Чорновола (1937—1999). Він багато разів бував в Івано-Франківську, востаннє за два тижні до загибелі — у березні 1999 року.

Під час німецької окупації в роки Другої світової війни вулиця мала назву Ґерінґа. У ніч з 30 на 31 березня 1944 року, під час свого невдалого рейду, по цій вулиці з півдня вривались радянські танки. Вже на під'їзді до поштамту танк Т-34 німці підбили. Там загинув екіпаж Д. Сірика,— посмертного Героя Радянського Союзу.

Будівлі

№ 9. Пам'ятка архітектури.
(1840) Військова прокуратура. Це колишня бурса Святого Миколая (заснована 1878 р.),— перший місті культурно-суспільний заклад. Тут знаходилася редакція першого українського журналу «Денниця» (1880—1883) та кілька років жив майбутній ідеолог січового стрілецтва Дмитро Вітовський, тоді ще гімназист.

№ 22. Пам'ятка архітектури.
(1913) Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка, колишній «Народний дім».

№ 25.
Івано-Франківська державна дитяча художня школа та Будинок вчителя Управління освіти і науки (станом на 2015 рік).

№ 28. Кам'яниця Карла Вайнґартена - дохідний будинок, створений у 1912 році єврейським підприємцем, доктором права та адвокатом Карлом Вайнґартеном.

№ 44.
(1913) Міська дитяча лікарня, діє з кінця 1980-х. До цього тут розташовувався привілейований лікувальний заклад для радянського партійного апарату,— обласна лікувальна комісія (ОЛК).

№ 49.
(1913) Пологовий будинок. На цьому місці знаходився монастир редемптористів (1927—1946).

№ 119а. Пам'ятка архітектури.
(1883) Військова частина, колишня в'язниця «Діброва». У 1911 р. з відтіля втік студент Мирослав Січинський, засуджений на 20 років за вбивство намісника Галичини Анджея Потоцького. За допомогою друзів Січинський покинув в'язницю, переодягнувшись у форму наглядача.

№122

(1930-ті) Будинок польського різника та торговця м'ясом, про що свідчать написи, виявлені на стіні будівлі. З приходом радянської влади в 1939 р. тут деякий час знаходилась пожежна частина. Зараз будівля є приватною власністю родини Рєзніків, перший поверх зайнятий комерційними приміщеннями, решту займає "Простір освіти "Невгамовні"