Військовий статут

Військо́вий стату́т (англ. General Orders / Regulations, нім. Dienstvorschrift) — документ, який регламентує функціонування збройних сил. Військовий статут визначає порядок військової служби, обов'язки посадових осіб, правила внутрішнього розпорядку, носіння військової форми одягу, знаки розрізнення, систему військових звань, дисципліну і субординацію, правила взаємовідносин між військовослужбовцями, інші питання.

Зазвичай виділяються загальновійськові статути (дисциплінарний, внутрішньої служби, гарнізонної та вартової служб, стройовий) та статути родів військ і бойові статути. В Україні терміни «військові статути» та «загальновійськові статути» є розмовними, замість цих застарілих кальок із російсько-радянської мови офіційно використовується назва «Статути Збройних Сил України».^[1]

Перший загальний військовий статут в історії України — «Статті про устрій Війська Запорозького», червень 1648 року.^[2]

• 
  Обкладинка книги-збірника Статутів Збройних Сил України, видання 2004 року
• 
  Обкладинка бойового статуту РЕБ ЗС США. Дослівно: «Польовий статут 34-45, Тактика, методи та процедури електронної атаки».

• Статути Збройних Сил України:
  • Статут гарнізонної і вартової служб
  • Статут внутрішньої служби
  • Дисциплінарний статут
  • Стройовий статут

• Статут внутрішньої служби Збройних Сил України [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.];
• Дисциплінарний статут Збройних Сил України [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.];
• Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.];
• Стройовий статут Збройних Сил України [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.].