Військово-морські сили (нім.Deutsche Marine або просто нім.Marine—слухати) це військово-морські силиНімеччини, а також частина об'єднаних Збройних сил Німеччини Bundeswehr («Федеральна оборона»). ВМС Німеччини були відомі під назвою Bundesmarine («Федеральні ВМС») з 1956 до 1995 коли Deutsche Marine («ВМС Німеччини») стало офіційною назвою після об'єднання у 1990 ВМС Східної Німеччини Volksmarine («Народні ВМС»). Вони сильно пов'язані з силами НАТО. Основним завданням є захист територіальних вод Німеччини і морської інфраструктури такої як морські лінії зв'язку. Окрім цього, німецькі ВМС беруть участь у миротворчих операціях та надають гуманітарну допомогу і допомагають у ліквідації наслідків стихійних лих. Вони також беруть участь у антипіратських операціях.[4]
Історія
Історія військово-морських сил Німеччини своїм корінням походить від Reichsflotte (Імперського флоту) часу революції 1848–52. Reichsflotte був першими військово-морськими силами Німеччини які ходили під чорно-червоно-золотим прапором. Створений 14 червня 1848 за наказом демократично обраних франкфуртських національних зборів, Імперський флот проіснував не тривалий час і зник 2 квітня 1852 після провалу революції; саме тому сучасні ВМС святкують день народження 14 червня.
У період від травня 1945 доо 1956, Німецька адміністрація з розмінування та її наступники, які складалися з колишніх членів нацистських Kriegsmarine, стали своєрідним перехідним етапом до створення ВМС. Це дозволило спиратися на надбаний досвід при навчанні молодих кадрів. Крім того, у період 1949—1952 рр. ВМС США створили Військово-морську історичну команду у Бременгафені. Ця група складалася з колишніх офіцерів Крігсмаріне, які стали історичними та тактичними консультантами американців. Вона стала важливим фактором у створенні німецької секції старших офіцерів у НАТО. У 1956, зі вступом Західної Німеччини до складу НАТО, утворилися Bundesmarine («Федеральні ВМС»). У тому ж році у Східній Німеччині Volkspolizei See (буквально «Народна морська поліція») була перейменована на Volksmarine («Народні ВМС»). Протягом Холодної війни всі німецькі бойові кораблі підпорядковувалися командуванню ОЗС НАТОна підступах до Балтійського моря.
Після об'єднання зі Східною Німеччиною у 1990 Народні ВМС разом з Національною народною армією (Nationale Volksarmee, ННА) стали частиною Збройних сил Німеччини (Bundeswehr). З 1995 назву Військово-морські сили Німеччини почали використовувати у світі, у той час як назва Marine з 1956 залишається без доповнень. На 16 грудня 2016, у ВМС налічувалося 16137 чоловіків і жінок.
Різні військово-морські сили діяли у різні періоди:
Зараз найбільшою операцією у якій беруть участь ВМС Німеччини є місія UNIFIL у берегів Лівану. З боку Німеччини в операції беруть участь два фрегати, чотири швидких атакуючих судна та два допоміжних судна. Морська частина місії UNIFIL знаходиться під командуванням Німеччини.[5]
Військово-морські сили експлуатують ряд інфраструктур для розробки та випробувань, які є частиною міжгалузевої та міжнародної мережі. Серед них Центр передового досвіду для операцій в закритих водах та на мілині (COE CSW), філія Командування ОЗС НАТО з питань трансформації. COE CSW було створено у квітні 2007 та офіційно акредитовано НАТО 26 травня 2009[6]. Він розташований разом зі штабом німецької 1-ї флотилії у Кілі чий командир є також директором COE CSW.
Військово-морські сили Німеччини налічують 65 кораблів, в тому числі; 10 фрегатів, 5 корветів, 3 тральщики, 10 мисливців за мінами, 6 субмарин, 11 транспортів-заправників та 20 різних допоміжних суден. Загальна водотоннажність складає 220,000 тонн. Крім того, ВМС Німеччини співпрацюють з Королівськими ВМС Данії у «проекті Ковчег». Цей проект відповідав за стратегічне розгортання німецьких збройних сил за допомогою трьох ролкерів та десантних кораблів. Крім того, цими кораблями можуть користуватися інші країни-учасниці НАТО у Європі.
Ці три судна мають загальну водотоннажність у 60000 тонн.[7][8] Разом із цими кораблями загальна водотоннажність кораблів німецького флоту складає 280000 тонн.
Протягом 1995—2010 років планувалося побудувати п'ять спільних кораблів підтримки, два JSS800 та три JSS400, але програма була скасована, про неї не згадували у двох останніх оглядах оборони. Найбільший корабель повинен був стати десантним транспортом-амфібією, з водотоннажністю від 27000 до 30000 тонн на 800 солдатів.[9] ВМС Німеччини будуть використовувати спільний корабель підтримки HNLMS Karel Doorman (A833) Королівських ВМС Нідерландів в рамках інтеграції морської піхоти Німеччини (Seebatallion) до Королівської морської піхоти Нідерландів на 2016.
Літаки
Морська авіація ВМС Німеччини має назву Marinefliegerkommando. Marinefliegerkommando налічує 55 літальних апаратів.
Westland WG-13 Super Lynx Mk88a ВМС НімеччиниБоєць штурмової команди ВМС Німеччини на фрегаті Augsburg (F213) у обороні з пістолетом P8, прикриваючи висадку інших членів команди
Перша партія фрегатів класу F125 (клас Baden-Württemberg), які спеціалізуються на постійних місіях за стабілізації, повинна замінити вісім ракетних фрегатів класу Bremen. Кожен F125 буде мати два екіпажи. Їх планують прийняти на службу з 2016 по 2018.
Планується прийняти на озброєння шість великих надводних кораблів під назвою 'Mehrzweckkampfschiff 180' (MKS 180). Фрегати широкого використання
Ще дві субмарини Type 212A повинні бути прийняті на озброєння протягом наступного десятиліття[12].
Протягом 2019—2023 років будуть закуплені корвети класу Braunschweig[13].
Замовлено 18 гелікоптерів NH90 NFH для заміни гелікоптерів Lynx у ролі ASW/AsuW, спочатку було замовлено армією Німеччини у варіанті NH90 TTH.
Планується замінити 12 гелікоптерами середнього розміру теперішніх 22 гелікоптери Sea King авіакрила 5
Перша партія з шести БПЛАCamcopter S-100 була замовлена для корветів класу Braunschweig (планується ще більше замовлення). Поставка відбулася у 2013[14].
Об'єднання морської піхоти Німеччини з (Seebatallion) із Корпусом морської піхоти Нідерландів і використання амфібійних кораблів Королівських ВМС Нідерландів з 2016.
У травні 2013 міністерства оборони Німеччини та Данії повідомили про спільні операції субмарин, навчання та створення майбутніх замін.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 3 травня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 3 травня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Jan Wiedemann: COE CSW celebrates fifth anniversary; in: NAVAL FORCES III/2014 p. 90 f.
Hans-Joachim Stricker: Centre of Excellence for Operations in Confined and Shallow Waters COE CSW — Das COE als Ausdruck unserer besonderen nationalen Fähigkeiten im Bündnis; in: Marineforum 6-2007 p. 3 f.
Fritz-Rudolf Weber: Centre of Excellence for Operations in Confined and Shallow Waters — Think Tank für die NATO; in: Marineforum 1/2-2010 p. 11 ff.
Hans Georg Buss, Stefan Riewesell: Maritime C-IED and Harbour Protection: A Joint Effort; in: The Transformer Fall 2013 Vol 9 Issue 2 p. 18
_of_the_German_Navy_at_RIAT_Fairford_17July2017_arp.jpg)
_underway_in_the_Baltic_Sea_on_10_June_2008_(080610-N-3396B-067).jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_in_the_port_of_Hamburg.jpg)
