Deutsche Demokratische Republik Німецька Демократична Республіка
Сателіт Радянського Союзу[1][2][3]
1949 – 1990
Прапор Герб
Девіз Proletarier aller Länder, vereinigt Euch! Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Гімн Auferstanden aus Ruinen Повстала із руїн
Столиця	Східний Берлін[a] (de facto)
Мови	Німецька
Форма правління	Республіка
Голова Держави
• 1949—1960	Вільгельм Пік
• 1960—1973	Вальтер Ульбріхт
• 1973—1976	Віллі Штоф
• 1976—1989	Еріх Гонеккер
• 1989	Еґон Кренц
• 1989—1990	Манфред Герлах
Історія
• Утворення НДР	7 жовтня 1949
• Возз'єднання Німеччини	3 жовтня 1990
Площа
• 1990	108 333 км2
Населення
• 1990	16 111 000 осіб
Густота	148,7 осіб/км²
Валюта	Марка НДР
Попередник Наступник Радянська зона окупації Німеччини Німеччина
Інтернет домен .dd, Телефонний код +37.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Німецька Демократична Республіка

Німе́цька Демократи́чна Респу́бліка^[4][5] (НДР; нім. Deutsche Demokratische Republik, [ˈdɔʏtʃə demoˈkʁaːtɪʃə ʁepuˈbliːk] ( прослухати), DDR), або Схі́дна Німе́ччина (нім. Ostdeutschland, [ˈɔstˌdɔʏtʃlant] ( прослухати)) — маріонеткова Радянському Союзу соціалістична марксистсько-ленінська німецька держава, утворена 7 жовтня 1949 року на території, підконтрольній СРСР (зокрема, радянський сектор Берліна). Проіснувала до Возз'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року.

НДР лежала в Центральній Європі, між 54°41' та 50°10' північної широти та 9° 54' та 15° 2' східної довготи. На півночі межувала з Балтійським морем, на сході з Польською Народною Республікою по ріках Одер та Нейсе (кордон протяжністю 460 км), на півдні з Чехословаччиною (454 км), на заході з ФРН (1378 км).

У межах країни містився Західний Берлін — місто, що мало окремий правовий статус, визначений чотиристоронньою угодою між СРСР, США, Францією та Великою Британією, підписаною у вересні 1971 року.

У рельєфі країни домінували дві основні форми:

• рівнина з численними підвищеннями та озерами льодовикового походження, що займали 2/3 території країни;
• середньовисокі гори: найбільші вершини Фіхтельберг (1214 м) в Рудних горах та Броккен у Гарці (1142 м).

Близько 30 % території були покриті лісами, в основному сосновими та ялинковими. Серед листяних насаджень переважали букові та дубові.

Найпоширенішими представниками фауни НДР були олень, лань, сарна, муфлон, кабан, заєць, дика качка, лисиця, куниця, ласиця.

Згідно з домовленостями, досягнутими на Ялтинській і Потсдамській конференціях, союзники створили свою спільну військову окупаційну адміністрацію Німеччини — Союзну контрольну раду у складі чотирьох держав (США, Велика Британія, СРСР, Франція), яка мала бути військовим урядом до відновлення суверенітету країни. У Східній Німеччині радянська окупаційна зона (SBZ — Sowjetische Besatzungszone) складалася із п'яти земель: Мекленбург-Передня Померанія, Бранденбург, Саксонія, Саксонія-Ангальт і Тюрингія. Після відмови радянського уряду від союзної контрольної ради у 1948 році, радянська адміністрація сприяла розвитку окремого соціалістичного уряду у своїй зоні.

Одначе за сім років після Потсдамської конференції СРСР через Ноту Сталіна (10 березня 1952 р.) запропонував возз'єднання Німеччини, яку три західні держави союзників (США, Франція, Велика Британія) відхилили. Через кілька місяців по тому Сталін, комуністичний прихильник возз'єднання, помер у березні 1953 року. Його наступник Микита Хрущов відкинув возз'єднання як еквівалент приєднання Східної Німеччини до Заходу, а значить возз'єднання було неможливим до падіння НДР у 1989 році.

У 1946 році Комуністична партія Німеччини (нім. Kommunistische Partei Deutschlands — KPD) і Соціал-демократична партія Німеччини (нім. Sozialdemokratische Partei Deutschlands — SPD) об'єдналися в Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЄПН, нім. Sozialistische Einheitspartei Deutschlands — SED) (21 квітня 1945), яка потім виграла вибори 1946 року. Уряд СЄПН невдовзі «націоналізував» інфраструктуру і промислові підприємства.

Першим і єдиним президентом НДР був Вільгельм Пік. Однак після 1950 року справжнім керівником Східної Німеччини був Вальтер Ульбріхт — перший секретар СЄПН.

У 1953 році в Східній Німеччині проходили масові акції протесту, які були придушені за допомогою Радянського Союзу.

У 1971 році замість Ульбріхта лідером став Еріх Гонекер. Новий уряд ввів нову Конституцію НДР, яка визначала її як «республіку робітників і селян» і де національний прикметник «німецький» рідко згадувався.

В зв'язку з загостренням протистояння СРСР та країн заходу у ніч з 12 на 13 серпня 1961 року голова Держради НДР наказав почати будівництво берлінського муру з ціллю закриття кордону та запобіганню подальшій міграції у ФРН.^[6]

Основним торговельним партнером НДР був СРСР. Союз купляв майже винятково готові вироби, продукція машинобудування і споживацькі товари становили 80% експорту в СРСР. Це були прилади, кораблі, комп'ютери, оптика, с.х. машини і гірниче обладнання. Також НДР постачала з часом більше текстилю і одягу, меблів і ліків.

СРСР постачав сировину. Ці поставки були дуже важливими для бідної на ресурси НДР. Навіть після скорочень поставок, у 1984 НДР отримала 73% своєї нафти, 2/3 вугілля, майже весь свій природній газ і все ядерне паливо з СРСР. Також СРСР постачав бавовну, лісоматеріали, чорні метали і руди.^[7]

До 1952 року до складу НДР входили столиця східний Берлін і п'ять німецьких земель Мекленбург-Передня Померанія (у 1947 році перейменована у Мекленбург), Бранденбург, Саксонія-Ангальт, Тюрингія, Саксонія.

острів Ернест-Тельманн

class=notpageimage|

Куба подарувала в 1972 році острів Ернест-Тельманн НДР, зараз статус цього острова невизначений.^[8]

Після адміністративної реформи 1952 року п'ять земель були скасовані і на їх місті було створено 14 округів (нім. Bezirk), що називалися за іменами їх адміністративних центрів: (I) Росток, (II) Нойбранденбург, (III) Шверін, (IV) Потсдам, (V) Франкфурт-на-Одері, (VI) Магдебург, (VII) Котбус, (VIII) Галле, (IX) Лейпциг, (X) Ерфурт, (XI) Дрезден, (XII) Карл-Маркс-Штадт (Хемніц до 1953 року і знову в 1990) (XIII) Гера і (XIV) Зуль; Східний Берлін був виділений в окремий округ у 1961 році.

Землі були поділені на округи наступним чином: Мекленбург був розділений на округи Росток, Шверін, і Нойбранденбург; Бранденбург (до складу якого входив Берлін) був розділений на округи Потсдам, Франкфурт (на Одері) і Котбус; Саксонія-Ангальт була розділена на округи Галле і Магдебург; Тюрингія була розділена на округи Ерфурт, Гера і Зуль; і Саксонія була розділена на округи Лейпциг, Дрезден і Карл-Маркс-Штадт.

Великі міста НДР (населення, 1988 рік)

• Берлін, столиця НДР (1 200 000)
• Лейпциг* (556 000)
• Дрезден* (520 000)
• Карл-Маркс-Штадт* (317 000) (нині Хемніц)
• Магдебург* (290 000)
• Росток* (250 000)
• Галле (Заале)* (236 000)
• Ерфурт* (215 000)
• Потсдам* (140 000)
• Гера* (131 000)
• Шверін* (130 000)
• Котбус* (125 000)
• Цвіккау (120 000)
• Єна (107 000)
• Дессау (105 000)

^* Центри округів

Історія Німеччини
Стародавня Німеччина
Германці
Стародавня Германія
Велике переселення народів
Середньовічна Німеччина
Франкське королівство
Східне Франкське королівство
Німецьке королівство
Ганзейська унія
Священна Римська імперія
Об'єднання Німеччини
Пруссія
Рейнський союз
Німецький союз
Революція 1848—1849 років у Німеччині
Північнонімецький союз
Німецька імперія
Новітня історія
Німеччина у Першій світовій війні
Веймарська республіка
Третій Рейх
Німеччина у Другій світовій війні
Окупація союзниками Німеччини
Розділення країни: ФРН, НДР, Західний Берлін та Саар
Возз'єднання Німеччини
Сучасна Німеччина
Портал «Німеччина» переглянути обговорити редагувати

• АДН (нім. ADN; скорочення від нім. Allgemeiner Deutscher Nachrichtendienst — Загальнонімецька служба новин) — державне телеграфне інформаційне агентство НДР. Надавало відомості про події як всередині країни, так і закордоном для газет, радіо i телебачення НДР. АДН засноване 10 жовтня 1946 року у східній частині Берліна. Постійні кореспонденти АДН працювали в десятках країн світу. АДН мало укладені угоди про обмін інформацією з численними закордонними інформаційними службами, випускало в ефір щоденні радіопередачі у більш ніж 30 країнах світу, мало власну фотослужбу.^[9]
• Щоденна газета «Нойєс Дойчланд» (Neues Deutschland — «Нова Німеччина») — центральний орган правлячої партії СЄПН в 1946—1989. Розповсюджувалась також в країнах «соціалістичного табору». Видається і в наш час, як партійний орган прямого нащадку СЄПН — крайньо лівої партії PDS («Партія демократичного соціалізму»)
• Юнге Вельт (Junge Welt) — щоденна молодіжна газета, друкований орган комсомолу НДР — «Союзу вільної німецької молоді» FDJ

• Федеративна Республіка Німеччина

• Німецька Демократична Республіка // Українська радянська енциклопедія
• Німецька Демократична Республіка // «Цей день в історії»
• Німецька Демократична Республіка // Всесвітня історія: навч. посіб. / Б. М. Гончар, В. М. Мордвінцев, А. Г. Слюсаренко, С. П. Стельмах. — К. : Знання, 2011. — 895 c. — ISBN 978-966-346-772-6
• Про створення НДР на Gazeta.ua
• Матеріали, пов'язані з НДР, на сайті Deutsche Welle
• Герма́нская Демократи́ческая Респу́блика // Большая Российская Энциклопедия

• Громадські рухи за суспільно-політичні перетворення в НДР та возз'єднання Німеччини (1980—1990 рр.): дис… канд. іст. наук: 07.00.02 / Покотило Ольга Павлівна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2003. — 203 арк.
• Кулінич І. М. Німецька Демократична Республіка в співдружності країн соціалізму. — К.: Наук. думка, 1976. — 272 с.
• Nefjodov V. V. SED a kultura NDR. Historicka monografie. — Hradec Kralove, 2009.
  • Нефёдов В. В. СЕПГ и культура ГДР. Историческая монография. — Градец-Кралове, 2009.