Всупереч традиційному союзу Савойської династії з Німеччиною та Австрією, в Першій світовій війні підтримав Антанту, розпочавши війну в 1915.
З 1922 значення Віктора Емануїла було суто номінальним, тому що реальна влада не без його допомоги перейшла до фашистів на чолі з Беніто Муссоліні. Пропаганда часів фашизму відверто відтіснила государя взагалі за всякі рамки, його фотографії замінювалися на портрети дуче, кадри з його участю вирізувалися з фільмів тощо. Король ніколи не заперечував рішенням фашистського уряду, не робив нічого, щоб захистити особисто відданих йому придворних і офіцерів, що піддавалися репресіям (у тому числі за расовою ознакою після 1938). Це приниження короля різко негативно позначилося на престижі династії.
У 1936, після захоплення Ефіопії (Друга італо-ефіопська війна), проголошений імператором Ефіопії; в 1939 — королем Албанії (повного міжнародного визнання ці титули не отримали).
У 1943, при наближенні військ союзників до Риму, король підтримав рішення Великої фашистської ради змістити й заарештувати дуче. Король відмовився від ефіопського й албанського титулів і з цього часу підтримував союзників. Після нового наступу німців і окупації ними Рима в тому ж році втік до Єгипту; фашистський режим був оголошений «республіканським» (Республіка Сало).
Останні роки
9 травня 1946 року 77-річний Віктор Емануїл III після майже півстолітнього царювання зрікся престолу на користь вже фактично керуючого Італією сина, «травневого короля» Умберто II, який носив корону лише місяць і був позбавлений влади за підсумками референдуму. Наступного року Віктор Емануїл III помер в Александрії, куди до нього з Болгарії переїхали дочка, цариця Йована, й онук Симеон II.