Генріх Антон де Барі

Генріх Антон де Барі
нім. Heinrich Anton de Bary
Ім'я при народженні	нім. Heinrich Anton De Bary[1]
Народився	26 січня 1831(1831-01-26)[2][3][…]  Франкфурт-на-Майні, Німецький союз
Помер	19 січня 1888(1888-01-19)[2][3][…]  (56 років) Страсбург, Франція ·пухлина
Країна	Німеччина  Франція
Діяльність	ботанік, хірург, викладач університету, міколог, ентомолог
Alma mater	Марбурзький університет (1850)  Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла  Університет Фрідріха-Вільгельма[d]  Тюбінгенський університет
Галузь	ботаніка, мікробіологія, фітопатологія
Заклад	Тюбінгенський університет  Фрайбурзький університет  Університет Мартіна Лютера  Страсбурзький університет[d][5]
Відомі учні	Роберт Кох, Виноградський Сергій Миколайович, Воронін Михайло Степанович
Аспіранти, докторанти	Eduard Fischerd  Виноградський Сергій Миколайович
Членство	Лондонське королівське товариство[6]  Шведська королівська академія наук  Баварська академія наук  Петербурзька академія наук  Прусська академія наук  Геттінгенська академія наук  Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії  Society of German Natural Scientists and Physiciansd
Батько	August Theodor de Baryd
Брати, сестри	Johann Jakob de Baryd
У шлюбі з	Marie Antonie de Baryd
Родичі	Wilhelm Einertd
Висловлювання у Вікіцитатах  Генріх Антон де Барі у Вікісховищі

Генріх Антон де Барі (нім. Heinrich Anton de Bary^[8]; 26 січня 1831, Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 19 січня 1888, Страсбург, Франція) — німецький ботанік та мікробіолог, вважається засновником мікології та фітопатології. Серед його учнів Роберт Кох, Виноградський Сергій Миколайович, Воронін Михайло Степанович та ін.

Антон де Барі народився у сім'ї лікаря, але вже у школі зацікавився ботанікою. Однак у 1849–1853 роках вивчав медицину у Гейдельберзі, Марбурзі та Берліні. Лікарській практиці він приділив лише один рік і у 1855 році створив ботанічну лабораторію, першу у Німеччині.

У 1867 році в Галле заснував Інститут ботаніки, що існує й досі^[коли?], однак через поширену там бюрократію переїхав до Страсбурга, куди його запросили на посаду декана природничого факультету.

Вивчав в тому числі і гриби, в особливості патогени рослин. Встановив цикли розвитку і тип розмноження багатьох видів грибів, створив першу філогенетичну класифікацію грибів, показав, що саме гриби-паразити є збудниками ряду хвороб рослин, написав ряд робіт з порівняльної анатомії вищих рослин. Ввів в науку поняття симбіоз, мутуалізм (на прикладі лишайників) та протиставив їх паразитизму.

Залишив багато чудових творів, найважливіший з яких «Морфологія і фізіологія грибів, лишаїв і міксоміцетів».

У 1863 році одночасно з Луї Пастером досліджував питання про самозародження життя.

Професор Фрайбурзького університету.

З 1877 року член Шведської королівської академії наук.

• (1853): De plantarum generatione sexuali. Дисертація.
• (1853): Untersuchungen über die Brandpilze und die durch sie verursachten Krankheiten der Pflanzen mit Rücksicht auf das Getreide und andere Nutzpflanzen.
• (1858): Untersuchungen über die Familie der Conjugaten, doi:10.3931/e-rara-17160
• (1859): Mycetezoen. Ein Beitrag zur Kenntnis der niedersten Thiere.
• (1863): Die Kartoffelkrankheit, deren Ursache und Verhütung.
• (1863): Über die Fruchtentwicklung der Ascomyceten, doi:10.3931/e-rara-17869.
• (1864–1865): Zur Kenntniss der Peronosporen.367–372.
• (1864–1865): Beiträge zur Morphologie und Physiologie der Pilze. 137–232, doi:10.3931/e-rara-17877.
• (1864–1865): Zur Kenntnis der Mucorinen. 345–366.
• mit Mikhail S. Woronin (1865): Supplément à l'histoire des Chytridiacées. Annales des Sciences Naturelles. Botanique: 239–269.
• (1866): Morphologie und Physiologie der Pilze, Flechten und Myxomyceten.
• (1866): Über die Keimung einiger grosssporiger Flechten, in: Jahrbuch für wissenschaftliche Botanik.
• (1866): Neue Untersuchungen über die Uredineen, insbesondere die Entwicklung der Puccinia graminis und den Zusammenhang derselben mit Aecidium Berberidis. Monatsberichte der Königlichen Preußischen Akademie der Wissenschaften zu Berlin.
• (1867): Neue Untersuchungen über die Uredineen. Monatsberichte der Königlichen Preußischen Akademie der Wissenschaften zu Berlin.
• (1869–1870): Eurotium, Erysiphe, Cincinnobolus. Nebst Bemerkungen über die Geschlechtsorgane der Ascomyceten. Abhandlung, hrsg. von der Senckenbergischen Naturforschenden Gesellschaft: 361–455.
• (1869): Zur Kenntnis insektentödtender Pilze. Botanische Zeitung: 585–593.
• (1869): Die Erscheinung der Symbiose.
• (1874): Protomyces microsporus und seine Verwandten: Botanische Zeitung: 81–92.
• (1876): Researches into the nature of the potatofungus Phytophthora infestans. Journal of Botany: 105–126.
• (1876): Researches into the nature of the potato-fungus, Phytophthora infestans. Journal of the Royal Agricultural Society of England: 239–269.
• (1881): Untersuchungen über die Peronosporeen und Saprolegnieen und die Grundlagen eines natürlichen Systems der Pilze. Abhandlung, hrsg. von der Senckenbergischen Naturforschenden Gesellschaft: 225–370.
• (1881): Zur Kenntnis der Peronosporeen. Botanische Zeitung: 521–625.
• (1883): Zu Pringsheims Beobachtungen über den Befruchtungsact der Gattungen Achlya und Saprolegnia. Botanische Zeitung: 38–60.
• (1884): Vergleichende Morphologie und Biologie der Pilze, Mycetozoen und Bakterien. 2. Auflage.
• (1886): Über einige Sclerotien und Sclerotienkrankheiten. Botanische Zeitung: 377–474.
• (1887): Comparative Morphology and Biology of the Fungi, Mycetozoa, and Bacteria.
• (1888): Species der Saprolegnieen. Botanische Zeitung: 597–653.

• Heinrich Anton de Bary [Архівовано 30 листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

• Бари, Генр.-Антон де // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Парнес В. А., «Антон де Бари». Москва, 1972 год.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.