Говдя Петро Іванович

Говдя Петро Іванович
Народився	1 листопада 1922(1922-11-01)  Копачів, Обухівський район, Київська округа, Київська губернія, Українська СРР
Помер	11 липня 1991(1991-07-11) (68 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	мистецтвознавець, викладач університету, декан
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1949)
Галузь	мистецтвознавство[1]
Заклад	Київський державний художній інститут Мистецтво Державний музей українського образотворчого мистецтва Образотворче мистецтво
Відомі учні	Юрченко Надія Семенівна Єфремова Валентина Олексіївна
Членство	Національна спілка художників України
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Петро Іванович Го́вдя (1 листопада 1922, Копачів — 11 липня 1991, Київ) — український радянський мистецтвознавець; член Спілки радянських художників України. Батько мистецтвознавиці Ольги Говді.

Народився 1 листопада 1922 року в селі Копачеві (нині Обухівський район Київської області, Україна). Протягом 1943—1949 років навчався у Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна. Член ВКП(б) з 1950 року.

Упродовж 1953—1990 років працював у Київському художньому інституті, де у 1953—1966 роках завідував кафедрою теорії та історії мистецтв; у 1962—1964 роках був деканом архітектурного і мистецтвознавчого факультетів, викладав теорію й історію мистецтва. Одночасно у 1953—1956 роках — заступник директора з наукової роботи Державного музею українського образотворчого мистецтва; у 1956—1959 роках — обіймав посаду головного редактора Державного видавництва образотворчого мистецтва і музичної літератури Української РСР; у 1966—1969 роках — директор Державного музею українського образотворчого мистецтва. З 1967 по 1987 рік обіймав посаду головного редактора журналу «Образотворче мистецтво» та у 1972—1980 роках — голови Республіканської комісії з критики, мистецтвознавства і друку.

Мешкав у Києві в будинку на Лабораторному провулку, № 24, квартира № 50. Помер у Києві 11 липня 1991 року.

Наукові дослідження з питань теорії та історії українського образотворчого мистецтва XIX—XX століть:

• автор статей «Карл Брюллов і Тарас Шевченко» (1956), «Шевченко-портретист» (1961), «Національна своєрідність творчості Шевченка-художника» (1963), «Традиції Тараса Шевченка в українському образотворчому мистецтві XIX століття» (1965, у збірнику праць XIII наукової конференції), «Мистецтво Української РСР» (1967, у збірнику «Искусство, рожденное Октябрем»; співавтор Леонід Владич), «Тарас Шевченко в дореволюційній художній критиці» (1971);
• уклав альбоми про творчість Георгія Чернявського (1971), Олександра Лопухова (1976), Вадима Одайника (1979), Миколи Максименка (1983);
• автор досліджень «Тарас Шевченко — художник» (1955), «Російсько-українські зв'язки в образотворчому мистецтві» (1956), «Микола Пимоненко» (1957), «Українське радянське образотворче мистецтво» (1958), «Абстракціонізм і кому він служить» (1963), «Олександр Софронович Пащенко» (1964), «Українське мистецтво другої половини XIX — початку XX століття» (1964), «Нариси з історії українського мистецтва» (1966, у співавторстві), «Володимир Донатович Орловський» (1968, у співавторстві), «Передвижники і Україна» (1968, у співавторстві), «Державний музей українського образотворчого мистецтва» (1972), «Вірність традиціям» (1982), «Українське мистецтво другої половини 19 — початку 20 століття» (1989, у співавторстві).

Був редактором першого видання «Історії українського мистецтва» (1966—1970).

З 1955 року публікувався у журналах «Мистецтво», «Искусство», «Творчество»; автор статей у збірці «Нариси з історії українського мистецтва» (Київ, 1966).

• Орден «Знак Пошани» (1967);
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1968 року.

• Говдя Петро Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 102.;
• Говдя Петро Іванович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Говдя Петро Іванович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., С. 159;
• Говдя Петро Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
• Говдя Петро Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 166 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Говдя Петро Іванович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 157 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Д. В. Степовик. Говдя Петро Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.;
• Катерина Мамаєва. Говдя Петро Іванович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т. 2: Г—З : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2012. — С. 93—94.

1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863