Гусеничний рушій

Гу́сеничний^[1] (плазуно́вий)^[2] рушій — рушій самохідних машин, в якому тягове зусилля створюється за рахунок перемотування гусеничних стрічок. Гусеничний рушій забезпечує підвищену прохідність. Велика площа дотику гусениць з ґрунтом дозволяє забезпечити низький середній тиск на ґрунт — 11,8-118 кН/м² (0,12-1,2 кгс/см²), тобто менше тиску ноги людини. Тим самим досить відчутно зменшується занурення гусеничного рушія в ґрунт.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Винахідником гусеничного рушія вважається Річард Еджуорт^[en] (1770).

Британський інженер Джордж Кейлі запатентував 1825 гусеничний хід (англ. universal railway).

Польський математик і винахідник Юзеф Вронський в 1830-х спроєктував гусенечний транспортний засіб, щоб конкурувати зі залізницею.^[3]

12 березня 1837 штабс-капітан російської армії Дмитро Андрійович Загряжський подав у Міністерство фінансів клопотання про видачу йому патенту на екіпаж з плосколанковою металевою гусеницею. У протоколі комісії, що розглядала пропозицію винахідника, говориться: «з наданих Загряжським опису та креслеників цього винаходу видно, що біля кожного звичайного колеса, на яких котиться екіпаж, обводиться залізний ланцюг, що натягається шестикутними колесами, які перебувають попереду звичайного. Боки шестикутних коліс дорівнюють ланкам ланцюга, ланцюги оці замінюють певною мірою залізницю, надаючи колесу завжди гладку і тверду поверхню». У жовтні 1837 року патент був виданий. Промисловці не зацікавилися і не оцінили переваг гусеничного ходу, а Д. А. Загряжський, не маючи коштів, не зміг реалізувати свій винахід, і в 1839 році патент був анульований.

1901 Елвін Ломбард^[en] створив перший комерційно вдалий транспортний засіб на гусеничному рушієві. 23 липня 1904 був запатентований схожий транспортний засіб.

• Тягове колесо
• Гусениці
• Опорні котки
• Підтримувальні котки
• Напрямне колесо (лінивець) з механізмом натягу
• Компенсуючі пристрої

• З підтримувальними котками, заднім тяговим колесом і вільними лінивцями.
• Без підтримуючих котків із заднім розташуванням тягових коліс.
• З підтримуючими котками, передніми тяговим колесом і несучим лінивцем.
• Без підтримуючих котків з переднім тяговим колесом.

• Швидкий знос тертьових деталей (вушка, пальці)
• Поломки траків при нерівномірному навантаженні
• Потрапляння снігу і каменів між гусеницями і котками

• Підвіска Кегресса
• Лижно-гусеничний рушій

• Антонов О. С. Армейские гусеничные машины. Часть 2. 1964.
• Бархударов. Танки, основы теории и конструкции. 1968.
• Чобиток В. О., Данков О. В., Брижинев Ю. Н. и др. Конструкция и расчет танков и БМП. Учебник. — М.: Воениздат, 1984. — 376 с.
• Буров С. С. Конструкция и расчет танков. — М.: ВА БТВ, 1973. — 603 с.
• Подвижность танков и конструктивные пути её обеспечения. 1980.

• Гусеничний хід // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 74. — ISBN 978-966-7407-83-4.

1. ↑ ГУСЕНИЧНИЙ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 11 січня 2023.
2. ↑ Гусеничный // Російсько-українські словники на R2U.
3. ↑ Josef-Maria Hoëné de Wronski. Архів оригіналу за 11 серпня 2009. Процитовано 30 травня 2009.