У дорослому футболі дебютував 1989 року виступами за команду клубу «Кремонезе», в якій провів три сезони, взявши участь у 60 матчах чемпіонату.
1992 року уклав контракт з римським «Лаціо», в якому відразу стати гравцем основного складу не вдалося і з наступного року Марколін приєднався на умовах оренди до «Кальярі», а ще за рік, також як орендований гравець, до «Дженоа».
Своєю грою за ці клуби повернув увагу представників тренерського штабу клубу «Лаціо», до складу якого повернувся 1995 року. Цього разу відіграв за «біло-блакитних» наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. У складі «Лаціо» виборов титул володаря Кубка Італії (двічі), ставав чемпіоном Італії, володарем Суперкубка Італії з футболу (двічі), володарем Кубка Кубків УЄФА, володарем Суперкубка УЄФА.
Частину 1999 року провів в оренді в англійському «Блекберн Роверз», а 2000 року на умовах повноцінного контракту став гравцем «Сампдорії». Протягом 2002—2004 років захищав кольори клубів «П'яченца» та «Наполі».
Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому клубі «Палаццоло», за команду якого виступав протягом 2004—2005 років.
Виступи за збірні
1989 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 10 іграх на юнацькому рівні.
Протягом 1992–1994 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 22 офіційних матчах.
