Едвін Лаченс

Едвін Лаченс
Народився	29 березня 1869(1869-03-29)[4][2][…] Лондон, Сполучене Королівство[1]
Помер	1 січня 1944(1944-01-01)[1][2][…] (74 роки) Лондон, Велика Британія[1]
Поховання	собор Святого Павла
Країна	Велика Британія
Діяльність	містобудівник, архітектор, візуальний митець
Галузь	архітектура[5]
Alma mater	Королівський коледж мистецтв
Знання мов	англійська[6]
Членство	Королівська академія мистецтв, Королівський інститут британських архітекторів, Royal Fine Art Commissiond і Бьорлінгтонський клуб витончених мистецтвd
Роки активності	1884[7] — 1944[7]
Magnum opus	Cheylesmore Memoriald, St Jude's Church, Hampstead Garden Suburbd, Кенотаф, Thiepval Memoriald, Liverpool Metropolitan Cathedrald, Tower Hill Memoriald, Gledstone Halld, Hampton Court Bridged, Patiala Housed, Ліндісфарнський замок, Посольство Великої Британії в СШАd[8], Брама Індії, Abbey House, Barrow-in-Furnessd, 100 King Streetd, Ednaston Manord, Runnymede Bridged, Goddardsd, Greywallsd, Hyderabad Housed, Johannesburg Art Galleryd, Раштрапаті-Бхаван, Castle Drogod, Canberra Housed, Queen Mary's Dolls' Housed і Spalding War Memoriald
Посада	PRAd і президент[d]
Батько	Charles Augustus Henry Lutyensd[9][10]
Мати	Mary Theresa Gallweyd[9][10]
У шлюбі з	Emily Lutyensd[10]
Діти	Mary Lutyensd[11][10], Elisabeth Lutyensd[11][10], Robert Lutyensd[9][10], Barbara Lutyensd[9][10] і Ursula Lutyensd[9][10]
Нагороди	королівський академікd (1920) Fellow of the Royal Institute of British Architectsd (1906) Королівська золота медаль (1921) Золота медаль АІАd (1925)
Медіафайли у Вікісховищі

Сер Едвін Ландір Лаченс (англ. Sir Edwin Landseer Lutyens, OM, KCIE, Kt, PRA, FRIBA, 29 березня 1869 — 1 січня 1944) — британський архітектор, видатний представник британського неокласицизму, президент Королівської академії мистецтв з 1938 року до своєї смерті.

Лаченс здобув популярність ще в 1890-ті роки, коли під впливом ідей руху arts and crafts в співдружності з садівницею Гертрудою Джекілл створив сучасний тип комфортної приміської садиби. Серед різних форм історизму особливо виділяв стиль приватних особняків тюдорівськой епохи. У замку Дрого (1910) дав сучасне трактування образу середньовічного замку.

Після Першої світової війни Лаченс фактично став офіційним архітектором британського уряду. Серед його замовлень цього часу видне місце займали військові меморіали і тріумфальні арки, найзнаменитіші з них, — Кенотаф у Вайтхолле (1919–1920) і Ворота Індії в Делі (1921–1931). У 1927–1928 роках він спроектував британське посольство в США, запропонував модель католицького собору в Ліверпулі.

Починаючи з 1912 року основним проектом Лачинса було планування нової індійської столиці — Нью-Делі. Проект Лачинса знаходився в руслі традиції британського містобудування, а прагненням архітектора було перетворити столицю Британської Індії на «місто-сад». Будівництво грандіозної резиденції віце-короля Індії (нині — президента Індії) стало вінцем кар'єри Лаченса, а збудований ним район і зараз має назву Лаченсівського Делі.

• 
  Брама Індії (Делі)
• 
  Раштрапаті-Бхаван
• 
  Кенотаф (Вайтхол)
• 
  Ірландський національний військовий меморіальний сад. Дублін (1932—1940)
• 
  Меморіал Тьєпвал зниклим безвісти на Соммі, Франція (1928–1932)
• 
  Меморіал Тауер Хілл, Лондон (1928)