Елой де ла Іглесіа народився 1 січня1944 року в Сарауці, що в автономній спільноті Країна Басків у провінції Гіпускоа. Юнаком переїхав до Мадрида з наміром вивчати філософію і літературу. У старших класах школи став затятим сінефілом; не маючи можливості через вікові обмеження реалізувати свою любов до кіно в la Escuela Oficial de Cinematografía, відвідував курси в знаменитому паризькомуIDHEC (зараз La femis).
Де ла Іглесіа не приховував своєї гомосексуальності і лівих поглядів, — це теми і проблематика його «гострих» і часто шокуючих фільмів. Наприкінці 1970-х режисер вперше звернувся у своїх фільмах до табуйованих у той час в Іспанії тем, таких як злочинність неповнолітніх, соціальна дезінтеграція через безробіття і вживання наркотиків, гомосексуальність (і гомофобія), питання баскського націоналізму, поєднуючи іноді все в одному фільмі[2].
Критика нерідко позиціонує режисера як «іспанського Пазоліні» і порівнює з Р. В. Фасбіндером, — у свою чергу, де ла Іглесіа безперечний вплив зробив на свого співвітчизника Педро Альмодовара.
Знявши 21 фільм за 20 років (1966—1986), мав тривалу перерву в роботі через наркотичну залежність, — проблеми, яку йому, здається, вдалося цілком успішно вирішити (травень 1996). Відомий його крилатий вислів: «Мій потяг до наркотиків ніщо порівняно з моїм потягом до кіно» («Mi adiccion a la droga es poca cosa comparada con mi adiccion al cine»).
Де ла Іглесіа помер 23 березня2006 року, у віці 62 років після операції по видаленню злоякісної пухлини.