Жан-Батіст Сей
Жан-Батіст Сей (фр. Jean-Baptiste Say; *5 січня 1767, Ліон, Франція — †15 листопада 1832, Париж, Франція) — французький економіст, представник класичної школи економічної науки[2]. Біографічні відомостіНародився Жан-Батіст 5 січня 1767 р. у французькому місті Ліоні в сім´ї купця. Отримавши освіту, достатню, щоб продовжити сімейні підприємницькі традиції, Жан-Батіст вирішив зайнятися самоосвітою, особливо вивченням політичної економії. У 1789 р. під час політичних подій, які відбувалися у тогочасній Франції, Жан-Батіст здійснив поїздку в Англію. У тому ж 1789 р. після повернення на батьківщину вступає до одного із страхових товариств. У 1792 р. Жан-Батіст, приєднавшись до якобінців, пішов волонтером у так звану революційну армію, яка воювала з європейськими монархами на західних кордонах Франції. Потім, у 1794 р., покинув її, щоб випробувати себе на посаді редактора досить солідного журналу і перебував на вістрі соціально-політичного життя своєї країни аж до 1799 р. у 1799 р. молодий Жан-Батіст отримує членство в Трибунаті комітету фінансів Франції, у якому він перебуває 4 роки, до свого звільнення Наполеоном Бонапартом[3]. Однією з перших вагомих робіт був «Трактат політичної економії, чи просте викладення способу, яким створюються, розподіляються і споживаються багатства» (1803). Праця дістала велику критику з боку правлячої влади, зокрема Наполеона, який не тільки заборонив видання Трактату, а й виключив його автора із Трибунату, давши йому нижче призначення поза цією державною структурою[3]. У 1812 р. на тлі поразок Наполеона та послаблення його влади Жан-Батіст вирішує відкрити власну бавовнопрядильну фабрику. Через деякий час він її продає і на виручені кошти вирішує здійснити друге видання свого "Трактату". Воно з´явилося тільки після остаточного падіння Наполеона у 1814 р., а через деякий час вийшли ще три інші видання — відповідно 1817, 1819 і 1826 pp. Ця праця згодом була перекладена на багато мов. Вона принесла Сею славу найвидатнішого економіста Франції. Зміни, які відбувалися у Франції з падінням режиму Наполеона, реабілітували ім´я Жана-Батіста Сея як ученого-економіста і громадського діяча. Він був визнаний новим урядом. Сей відмовився від республіканізму своєї юності і став вірно служити Бурбонам. Він продовжив роботу над своїми творами з політичної економії, став виступати з політичними лекціями, демонструючи мистецтво, систематизувати і популяризувати основні положення економічної теорії. Вже у 1816 р. в Атені Сей читав курс лекцій з політичної економії. У 1817 р. він випустив у світ свій "Катехізис політичної економії". А з 1819 р. в Консерваторії мистецтв і ремесел Сей розпочав читання лекцій спеціально введеного для нього урядом Реставрації «Курсу індустріальної економіки»[4]. З 1830 р. і до останніх років життя Жан-Батіст очолював спеціально створену для нього кафедру політичної економії в Коллеж де Франс, ставши засновником власної школи економічної думки, котру пізніше представляли Фредерік Бастіа, Міпіель Шевальє, Шарль Дюнуайте та інші[2]. За кілька років до своєї смерті (у 1828 — 1829 pp.) Жан-Батіст Сей видав підсумкову у своєму житті працю «Повний курс практичної політичної економії» в шести томах, у якій намагався відобразити насамперед практичну значущість економічної теорії, яка ґрунтується на принципах економічного лібералізму, невтручання в економіку ззовні. Помер Жан-Батіст 15 листопада 1832 р. в Парижі і похований на кладовищі Пер-Лашез[5]. Науковий доробок
Примітки
Література
Посилання
|