Закінчивши католицький коледж у своєму рідному місті, Жан-Луї Кюртіс вступив на філологічний факультет університету в Бордо. Згодом став студентом Сорбонни, а від вересня 1937-го до липня 1939-го він перебуває у Великій Британії, вдосконалюючи свою англійську. Мобілізований у серпні 1939 року в 14 піхотний полк, Кюртіс у січні 1940-го переходить до військової авіачастини, де набирають добровольців. Після навчального курсу й іспитів він практикується як учень пілота у Версалі, потім у Нантеррі, а в травні 1940 року його переводять до Марокко. Практичний навчальний курс триває в Мекнесі, тоді в Касба-Тадлі. Демобілізувавшись наприкінці вересня 1940, Кюртіс повертається до Франції й учителює в ліцеї у Байонні. Успішно склавши кваліфікаційний іспит, у 1943 році він стає викладачем англійської мови в ліцеї у Лані[1]. У серпні 1944-го Кюртіс вступає у Франко-піренейський корпус Пом'є[2], який взяв участь у визволенні Франції.
1946 року він публікує свій перший роман «Молоді люди». У 1947-му одержує Ґонкурівську премію за роман «Нічні ліси». У 1955-му Кюртіс полишає викладацьку роботу й стає літератором-професіоналом. З 1963 по 1972 він член приймальної комісії в Національному центрі кіно. У 1972 Кюртіса нагороджують Великою літературною премією Французької академії за весь творчий доробок. Спеціалізувавшись на шекспірознавстві, він відповідає за французькі субтитри телевізійних екранізацій творів цього видатного драматурга, реалізованих на телебаченні Бі-бі-сі у 1978—1985 роки і трансльованих у Франції в середині 1980-х[3]. У 1986 Кюртіса вибирають членом Французької академії. Він написав численні збірки пастишів на тему подій сучасности, як-от студентських заворушень у травні 1968-го і перемоги соціалістів у Франції у травні 1981-го.
Жан-Луї Кюртіс помер 11 листопада 1995 року від серцевого нападу. Похований на цвинтарі «Депар» (cimetière du Départ) міста Ортез[4].
Романіст Мішель Уельбек ушанував його довгим пасажем у творі «Карта і територія» (Ґонкурівська премія, 2010).
Traduction du Roi Lear, Gallimard, Paris, 1965 — «Переклад „Короля Ліра“»
La Quarantaine, Julliard, Paris, 1966 — «Карантин»
Un jeune couple, Julliard, Paris, 1967 — «Пара молодят»
Cinéma, Julliard, Paris, 1967 — «Кіно»
Le Thé sous les cyprès, Julliard, Paris, 1969 — «Чай під кипарисами»
Un miroir le long du chemin, Julliard, Paris, 1969 — «Дзеркало вздовж дороги»
Le Roseau pensant, Julliard, Paris, 1971 — «Задумливий комиш»
La Chine m'inquiète, Grasset, Paris, 1972 — réédité en 1999 dans la collection " Les Cahiers Rouges ", ISBN 2-246-11362-8 — «Китай мене непокоїть»
Questions à la littérature, Stock, Paris, 1973, prix de la critique de la Société des gens de lettres — «Питання літературі» (Премія критики Товариства літераторів)
