Закон Японії про Імператорський дім
Закон про Імператорський Дім (яп. 皇室典範, こうしつてんぱん, косіцу тенбан, «Звичаєві положення про Імператорський Дім») — закон Японії №3 від 16 січня 1947 року, що регулює норми успадкування Імператорського Престолу, систему та структуру Імператорського Дому, а також діяльність Ради Імператорського Дому Японії. Короткі відомостіПершу редакцію Закону про Імператорський Дім було прийнято 11 лютого 1889 року, в часи існування Японської імперії, згідно з прямим імператорським наказом. Після поразки Японії у Другій світовій війні було затверджено другу редакцію цього Закону 16 січня 1947 року, так званим Законом № 3, згідно з вимогами нової Конституції Японії[1]. Для розрізнення двох редакцій першу часто називають Колишнім Законом про Імператорський Дім[2], а другу — Законом про Імператорський Дім. Останній є чинним в Японії дотепер. 1949 року до другої редакції Закону про Імператорським Дім була внесена поправка Законом № 134, яка відтягувала час набрання Законом чинності до 1 червня 1949 року. Закон про Імператорський Дім складається з п'ятьох розділів та додатків, що обумовлювали дію Закону:
Примітки
Джерела та літератураЗакон Японії про Імператорський дім // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
Information related to Закон Японії про Імператорський дім |