|
Калачківці
Калачкі́вці — село в Україні, у Китайгородській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. НазваВ основі назви лежить термін «калач» — «плетена булка» слово утворене від іменника «коло» у значенні «круг» з допомогою суфікса «ач». Ймовірно, Калачем чи Калачиком прозивався (чи називався) один з перших жителів села. ГеографіяКалачківці розташовані на високому правому березі річки Студениця, за 34 км автошляхами від міста Кам'янець-Подільський. На відстані 9,4 кілометра від центру села проходить автошлях Т 2317. КліматКалачківці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі». Але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові масиви. ІсторіяНа території Калачковець знайдені знаряддя праці первісної людини, яка жила тут ще в період пізнього палеоліту (15-30 тис. років тому). В історичних документах село згадується з першої половини XVII століття. В XVI столітті звались ще Кубаківці. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. В 1932–1933 селяни села пережили сталінський геноцид, зазнали репресій. 1933 року комуністами знищено пожежою сільську дерев'яну церкву. По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод. Радянський період центральна садиба колгоспу знаходиться в Калачківцях, за яким закріплено три тисячі гектарів орної землі. В селі були провідними галузями виробництва — землеробство та тваринництво.[2] В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього біля Калачківців затоплена долина річки Студениця. Після будівництва Дністровської ГЕС, коли під водою опинилося більше десятка сіл регіону, поблизу Калачківців також затоплено містечко Студениця. А на гору в село Калачківці перебралось багато його колишніх жителів. З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України. 3 серпня 2015 року шляхом об'єднання Дерев'янської, Калачковецької, Китайгородської та Колодіївської сільських рад село увійшло до Китайгородської сільської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей. Колишній орган місцевого самоврядування — Калачковецька сільська рада. НаселенняЗа переписом населення України 2001 року в селі мешкало 392 особи.[4] Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 342 особи, населення села скоротилось на 12,75 % порівняно зі 2001 роком. МоваУ селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року. ІнфраструктураДіяли: клуб, ФАП, пошта, дошкільний заклад, магазин. РелігіяКалачківцях діяли дві парафій, облаштовані у двох сільських будівлях. У селі встановлено невелику статую Божої Матері, ця фігура є своєрідним символом, адже, з розповідей місцевих існує легенда про Матір Божу, яка ходила цими краями й там, де вона ступала, з'являлося каміння. Пагорб, на якому встановлена статуя, й справді рясніє від каміння. Охорона природи Село Калачківці лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Між селами Калачківці, Рогізна і Субіч розташований Наддністрянський заказник. Відомі людиНародились
Див. також
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
