|
Кельбаджар
Кельбаджар (азерб. Kəlbəcər), в минулому Карвачар (вірм. Քարվաճառ) — місто в Азербайджані, адміністративний центр Кельбаджарського району. З 1992 року по 2020 рік перебував у складі самопроголошеної Нагірно-Карабаської Республіки, з 15 листопада 2020, згідно з домовленістю про припинення вогню, Азербайджан встановив контроль над містом[1]. ГеографіяМісто розташоване на річці Трту, на трасі місцевого значення Дрмбон — Карвачар — Джермаджур — Джермук. КліматМісто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 19.8 °C (67.6 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -7.4 °С (18.7 °F).[2]
ІсторіяУ всій античності, з II ст. до н. е. до 90-х рр. IV століття н. е. вірмено-албанський кордон проходив по річці Кура[3][4][5][6][7][8] а територія гавара Вайкунік провінції Арцах входило до складу Великої Вірменії (в V ст. н. е. — васальної Албанії)[9][10][11]. У ранньому середньовіччі — частина вірменського князівства Хачен,[12][13][14] потім частина вірменського мелікства Джраберд[15]. Вперше згадується в рукописі 1402 р. під назвою Каравачар (вірм. — «продавець каменя»). Спадковими правителями області були князі Допяни. Неподалік розташований вірменський монастир Дадіванк, зведений у 1214 році Арзухатуном Арцруні, дружиною Вахтанга Тагаворазна. У Дадіванку знаходяться могили князів вірмен[16][17] Араншаїків-Вахтангянів та Допянів. До моменту російського завоювання Закавказзя був населений в основному курдами. У 1920-х роках був частиною Курдистанського національного повіту («Червоний Курдистан»). У 1930 році організовано Кельбаджарський район, площею 1936 км ². До кінця існування СРСР населення району нараховувало 40,5 тис. осіб (1989). За даними переписів населення 1970 і 1979 років, понад 99 % населення району -- азербайджанці. У квітні 1993 року район перейшов під контроль Армії Оборони Нагірного Карабаху. Мирним мешканцям було надано час для виходу з району. Колишнє населення міста було розміщено на території Азербайджану як біженці. Зі свого боку, у Карвачарі було поселено біженців з північної частини вірменонаселеного Шаумянівського району, яку влітку 1992 року було зайнято Національною армією Азербайджану. У ході розкопок, проведених у Карвачарі (Кельбаджарі) археологічною експедицією під керівництвом доктора історичних наук Гамлета Погосяна, на території Хандабердського монастиря (12-13 ст.) було знайдено понад 180 хачкарів і рельєфів із зображенням хреста[18]. 1 вересня 2011 р. відкрито нову будівлю школи[19]. Уродженці
Галерея
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кельбаджар Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
