Кентербері

Кентербері Canterbury Річка Стаур в центрі Кентербері Герб Координати 51°16′42″ пн. ш. 1°04′39″ сх. д. / 51.278333333333° пн. ш. 1.0775° сх. д. / 51.278333333333; 1.0775 Країна  Велика Британія Велика Британія Регіон Південно-Східна Англія Перша згадка 597 Площа 72,8 км² Висота центру 3 м Населення 43,432  (2001) Міста-побратими Реймс, Чертальдо, Естергом, Турне, Берг, Вімере, Мельндаль, Владимир (2005)[1][2][3] Часовий пояс UTC0, влітку UTC+1 Телефонний код 01227 Поштовий індекс CT1, CT2, CT3, CT4 GeoNames 2653877 OSM ↑448590 ·R (Кентербері-Сіті) Офіційний сайт canterbury.gov.uk Кентербері Кентербері (Велика Британія) Кентербері Кентербері (Південно-Східна Англія)  Кентербері у Вікісховищі

Ке́нтербері (англ. Canterbury [kæntə ˌ bɹi], лат. Cantuaria, Durovernum Cantiacorum) — стародавнє місто на південному сході Англії, у графстві Кент, за 85 км на південний схід від Лондона, відомий як місце знаходження кафедри архієпископа Кентерберійського, примата англіканської церкви. Населення — 42 тис. чоловік (2001).

У давнину Кентербері стояв біля гирла річки Стаур, яка тут впадала в протоку, що відокремлює від Британії острів Танет. Згодом протока засмітилася, і Кентербері виявився розташованим далеко від моря, за 23 км на північний захід від портового Дувру. Римський імператор Клавдій під час завоювання Британії в 43 році на місці кельтського поселення заклав римське місто Durovernum Cantiacorum. Через місто пройшла дорога з Дувра на Лондон, відома нині як Вотлінг-стріт.

У VI столітті Кентербері стає резиденцією кентського короля Етельберта і його дружини, християнки Берти. Остання радо прийняла в Кентербері місіонера, надісланого папою Григорієм I, — Августина Кентерберійського. Він заснував при королівському дворі абатство святого Августина, а пізніше заклав Кентерберійський собор, який став головним храмом Кентського королівства, а пізніше — і всій Англії. Досі збереглася капела королеви Берти — нині церква Святого Мартіна.

У Середньовіччі Кентербері залишався головним релігійним центром Англії. У XI столітті служив мішенню для нападів данців на чолі з Канутом. У 1170 році в Кентерберійському соборі відбулося вбивство архієпископа Томаса Бекета, за яке чотири роки по тому тут же каявся король Генріх II Плантагенет. Бекет був зарахований до лику святих, і до його мощей йшов безперервний потік паломників, для розміщення яких потрібно було безліч заїжджих дворів. Картина життя середньовічного Кентербері намальована в «Кентерберійських оповіданнях» Чосера.

Англійська реформація призвела до заборони на ушановування Бекета і розпуску монастирів. Занепад міста був призупинений еміграцією гугенотів з Франції, основною спеціалізацією яких було ткацтво. Центр міста постраждав від бомбардувань Другої світової війни. У 1965 році був заснований Кентський університет. Крім того, у місті діє приватна школа Кінгс-скул, заснована Генріхом VIII у 1547 році і яка претендує на звання найстарішої школи Європи.

У Кентербері традиційно налічувалося 22 парафіяльні церкви. З культових об'єктів три — Кентерберійський собор, абатство святого Августина та церква святого Мартіна — знаходяться під охороною ЮНЕСКО, утворюючи в сукупності пам'ятник Світової спадщини. Збереглися також фрагменти давньоримських стін, надбудовані в Середні століття. Кентерберійський замок, зведений невдовзі після нормандського завоювання, нині стоїть у руїнах.

• Ліса Мітчелл — співачка у стилі поп-фолк.
• Орландо Блум — актор.
• Стівен Ґрей — фарбувальник та астроном-любитель.
• Чентел Мік — веслувальниця, олімпійська медалістка.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кентербері

• Сайт органів місцевого самоврядування [Архівовано 10 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Сайт про Кентербері для туристів [Архівовано 8 лютого 2010 у Wayback Machine.]