Кечкемет

Кечкемет; Kecskemét
Герб	Прапор
	ПанорамаПанорама
Основні дані
Країна	Угорщина
Медьє	Бач-Кішкун
Регіон	Південний Великий Альфельд
Населення	110 813
Площа	321,36 км²
Густота населення	336,96 осіб/км²
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Поштові індекси	6000
Телефонний код	+36-76
Географічні координати	46°54′25″ пн. ш. 19°41′36″ сх. д. / 46.90694° пн. ш. 19.69333° сх. д.
Висота над рівнем моря	122 м
Місцева влада
Вебсторінка	kecskemet.hu
Мапа
	; Кечкемет
	Кечкемет у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кечкемет (значення).

Ке́чкемет^[1]^[2] (угор. Kecskemét) — місто в центральній частині Угорщини, у регіоні Південний Великий Альфельд, адміністративний центр медьє Бач-Кішкун. Восьме за величиною місто країни, населення — 110 813 осіб (2017).

Географія і транспорт

Кечкемет знаходиться за 86 км на південний схід від Будапешту і на такій же відстані на північний захід від Сегеда. Через місто проходить автомагістраль Будапешт — Кечкемет — Сегед, інші дороги йдуть на захід до Шольту і на схід, у бік Кунсентмартона і Бекешчаби. В місті є залізнична станція, час в дорозі на поїзді від Будапешту — 1 ч. 20 хв.

Етимологія

Назва міста походить від угорського слова угор. kecske, козел і відображає давні тваринницькі традиції регіону. Козел зображений також на гербі міста.

Історія

Стародавні поселення, що існували на місці Кечкемета були повністю знищені навалою монголів в XIII столітті. Але завдячуючи вигідному географічному розташуванню на перехресті торгових шляхів Кечкемет швидко був відновлений, в 1348 році король Людвік I Великий дарував йому права міста.

В XVI-XVII століттях місто, як і вся Центральна Угорщина було під владою Османської імперії, але Кечкемет користувався пільгами платити податки напряму будайському паші, завдячуючи чому знаходився під його протекцією і уник руйнувань і тотальних грабежів.

В XVIII столітті в околицях міста інтенсивно розвивалось тваринництво, в XIX столітті його почало витісняти виноградництво і садівництво. До кінця XIX століття Кечкемет переторився в важливий торговий центр регіону, благополуччя міста відбилось на його внутрішньому обліку, тут були збудовані декілька розкішних палаців в стилі ар-нуво, нова ратуша, церква і гімназія ордена піарів та інші примітні будівлі.

Після Другої Світової війни в місті було збудовано декілька індустріальних підприємств, в 1950 році Кечкемет став столицею найбільшого за площею угорського медьє Бач-Кішкун. В 1975 році незаймані степові території поруч з містом були об'єднані в національний парк Кішкуншаг.

Пам'ятки

Міська ратуша
Міський собор
Католицька церква св. Міклоша
Лютеранська церква
Гімназія і церква піарів
Синагога
Палац «Cifra Palota» (дослівно «Прикрашений палац»)
Міський театр
Православна церква (або Троїцька церква).

Театр Йожефа Катони
Ратуша міста Кечкемет
Православна церква Кечкемет
галерея в Кечкеметі "Cifra palota"

Міста-побратими

Цікавинки

Кечкемет відомий в країні і за межами як столиця виробництва відомої абрикосової палінки (угор. barack palinka). Крім вживання як алкогольний напою, кечкеметська палінка використовується для виготовлення десертів і коктейлів. Великим поціновувачем цього напою був король Англії Едуард VIII^[3] Щороку наприкінці вересня проводиться ярмарок з нагоди Дня міста, де можна придбати речі вироблені власноруч за старовинними технологіями.

Примітки

↑ Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
↑ Угорщина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
↑ Про кечкеметську палінку на сайті http://www.hungary.ru^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Посилання

Офіційний сайт міста. [Архівовано 13 Травня 2011 у Wayback Machine.]

[Атлас2005-1] Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7

[УРЕ-2] Угорщина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

[3] Про кечкеметську палінку на сайті http://www.hungary.ru^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[1]

[2]

[3]