Кирило (Михайлюк)

Кирило
Єпископ Ужгородський і Хустський (до 5 лютого 2019 — Ужгородський і Закарпатський)
з 25 грудня 2014
Церква:	УАПЦ → ПЦУ
Попередник:	Володимир (Романюк)
Єпископ Ужгородський і Закарпатський
3 серпня 2003 — 26 грудня 2014
Церква:	УПЦ КП
Попередник:	Володимир (Романюк)
Наступник:	Варсонофій (Руднік)
Альма-матер:	Київська духовна академія
Діяльність:	священник
Тезоіменитство:	22 червня
Ім'я при народженні:	Михайло Ілярович Михайлюк
Народження:	5 грудня 1963(1963-12-05) (61 рік) Швейків, Монастириська міська громада, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Дияконство:	26 квітня 1986
Священство:	19 липня 1988
Чернецтво:	22 червня 2003
Єп. хіротонія:	3 серпня 2003
Хто висвятив у єпископа	Філарет (Денисенко), Олександр (Решетняк), Антоній (Махота), Панкратій (Тарнавський), Климент (Кущ), Михаїл (Зінкевич)
Кирило у Вікісховищі

Кирило (в миру Михайлюк Михайло Ілярович; нар. 5 грудня 1963, с. Швейків Монастириського району Тернопільської області) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Автокефальної Православної Церкви), єпископ Ужгородський і Хустський.

Закінчив Шейківську восьмирічну школу, Богородчанське МПТУ-12. У серпні 1985 р. вступив до Московської духовної семінарії.

26 квітня 1986 року ректором МДАіС архієпископом Дмитрієвським Олександром рукоположений у сан диякона.

Після закінчення навчання служив у Тернопільсько-Кременецькій єпархії. 19 липня 1988 р. архієпископом Волинським і Рівненським Варлаамом рукоположений на священика. Призначений настоятелем парафії Святої преподобної Параскеви Сербської в селі Поручин і Святих благовірних князів Бориса і Гліба в с. Біще Бережанського району 5 серпня того ж року.

24 листопада 1990 р. перейшов під юрисдикцію УАПЦ на чолі з митрополитом Мстиславом (Скрипником). 22 грудня 1990 р. переведений на парафію Пресвятої Трійці містечка Заложці Зборівського району.

24 травня 1993 р. у храмі Св. рівноап. Кирила і Мефодія с. Шейків архієпископом Тернопільським і Кременецьким Яковом (Панчуком) возведений у сан протоієрея. З 26 червня по 21 листопада служив у кафедральному соборі Св. Андрія Первозваного у місті Хмельницький.

1 грудня 1998 р. єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній (Махота) призначив протоієрея секретарем Хмельницької єпархії.

1999 року Кирило вступив до Київської духовної академії.

З благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 22 червня 2003 року пострижений в чернецтво з іменем Кирило (на честь святого Кирила, патріарха Александрійського).

23 липня 2003 р. возведений у сан архімандрита.

На своєму засіданні 26 липня 2003 р. Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату обрав архімандрита Кирила (Михайлюка) на єпископа Ужгородського і Закарпатського.

2 серпня 2003 у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі відбувся чин його наречення, який звершили Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, єпископ Білоцерківський Олександр (Решетняк), єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній (Махота), єпископ Васильківський Панкратій (Тарнавський), єпископ Сімферопольський і Кримський Климент (Кущ), єпископ Чернігівський і Ніжинський Михаїл (Зінкевич). 3 серпня у Свято-Володимирському соборі Києва за Божественною літургією Святійший Патріарх Філарет у співслужінні єпископів, які брали участь у нареченні, звершив хіротонію архімандрита Кирила (Михайлюка) на єпископа Ужгородського і Закарпатського.^[1]

Удостоєний вищих церковних нагород, зокрема ордену Архістратига Михаїла (23 січня 2004 р.).

Під час війни з Росією у 2014 році владика Кирило відвідав зону АТО, привізши захисникам України позашляховик, придбаний за кошт вірян Виноградівського району, а також сфотографувався на фоні автівки з автоматом і боєприпасом^[2]. Останній факт викликав невдоволення керівництва УПЦ КП.

26 грудня 2014 року за рішенням Священного Синоду УПЦ КП владика був заборонений у служінні «за вчинення дій, несумісних з саном єпископа, які стали причиною спокуси та критики на адресу Церкви, порушення 83 Апостольського правила, яким єпископу забороняється займатися військовою справою».^[3]

Єпископ Кирил (Михайлюк) у відповідь оголосив про свій вихід зі складу УПЦ Київського Патріархату. Водночас ще за день до рішення Синоду УПЦ КП, 25 грудня, прийнятий у юрисдикцію УАПЦ та призначений керуючим Закарпатською єпархією УАПЦ^[4].

15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі українського православ'я ставши учасником новоутвореної Православної Церкви України.

Відповідно до рішення Священного Синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 р., змінено титул на «Єпископ Ужгородський і Хустський». Єпископ Кирило є членом комісії з канонізації святих ПЦУ; з його активного сприяня відбулися перші дві канонізації ПЦУ: Святителя Йосифа Нелюбовича-Тукальского та прведної Єлизавети (Гальшки) Гулевич.

• Кирил (Михайлюк). Єпископ Ужгородський і Хустський. [Архівовано 16 Листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Правлячі Архієреї [Архівовано 11 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Патріархія УАПЦ.

Це незавершена стаття про православного релігійного діяча чи діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.