Клобу́к[1] — головний убір служителів православної та греко-католицької церкви, камилавка з наміткою. Назва «клобук» має тюркське походження (прасл.*kolbukъ від тюрк.kalpak — «шапка, ковпак»)[2] і вживається лише у Східній Європі. У Грецькій Церкві клобук відомий як «епанокалімавхіон» (грец.επανωκαλυμμαύχιον) або «епанокалімавхо» (επανωκαλύμμαυχο).
Чорний клобук є головним убором ченців малої схими, єпископів і архієпископів, білий — митрополитів (у багатьох церквах і патріархів). До клобуків архієпископів, митрополитів і патріархів спереду прикріплюється зображення хреста. Ієромонахи можуть не знімати клобук під час богослужіння (аналогічно камилавці білих священників). Патріарший півсферичний клобук з хрестом називається ще кукіль.
Первісно клобуки мали півсферичну форму, у Московській митрополії вони були відомі як каптир[3] (спор. з «каптур»)[2] і зберігаються в старообрядців. Вигляду зрізаного конуса клобуки набули в XVII ст. в Елладській церкві, звідти я форма поширилася і в більшості православних церков. У Грузинській церкві клобук католикоса зберігає півсферичну форму.