Колесникова Марія Олександрівна

Колесникова Марія Олександрівна
біл. Марыя Аляксандраўна Калеснікава
Ім'я при народженні	біл. Марыя Аляксандраўна Калеснікава
Народилася	24 квітня 1982(1982-04-24)[1] (42 роки)  Мінськ, Білоруська РСР, СРСР[1]
Країна	Білорусь
Діяльність	політична діячка
Alma mater	Білоруська державна академія музики[1] і Штутгартська вища школа музики і театру
Знання мов	російська, білоруська, німецька і англійська
Членство	Координаційна рада (Білорусь) і Second convocation of the Coordination Councild
Партія	Togetherd
Конфесія	православ'я
Брати, сестри	Tatsiana Khomichd
Нагороди	премія Сахарова за свободу думки (2020) Lev Kopelev Prized (2021) Найхоробріша жінка світу (2021) премія Вацлава Гавела (2021) Премія Інституту дослідження тоталітарних режимів за свободу, демократію і права людиниd (2021) Stig Dagerman Prized (2022)
IMDb	ID 5752834
Медіафайли у Вікісховищі

Марія Олександрівна Колесникова^[2][3] (24 квітня 1982(1982-04-24) , Мінськ ) — білоруська політична діячка і флейтистка, координаторка штабу Віктора Бабарика, політична ув'язнена і в'язень сумління. Соратниця кандидатки в президенти Білорусі Світлани Тихановської, член Координаційної ради білоруської опозиції. Одна з найвідоміших учасниць протестів у Білорусі 2020 року.

Закінчила Білоруську академію музики за фахом флейтист і диригент.

У Білорусі впродовж восьми років викладала гру на флейті в гімназіях, грала в оперному театрі, Національному академічному концертному оркестрі та Президентському оркестрі Білорусі^[4]. З 2007 року навчалася у Вищій школі музики Штутґарта на факультетах старовинної та сучасної музики. Працювала в Німеччині, брала участь у концертах, організовувала міжнародні культурні проєкти в Німеччині, наприклад, творче об'єднання «Artemp»^[5].

Під час виборчої кампанії перед президентськими виборами в Білорусі 2020 року приєдналась до штабу опозиційного кандидата Віктора Бабарика, а після його арешту сама очолила штаб. У липні 2020 штаби трьох основних опозиційних кандитатів об'єднали свої зусилля задля підтримки кандидатури Світлани Тихановської.

Брала участь у протестах в Мінську, під час яких озвучувала вимоги протесту. Разом із Світланою Тихановською та Веронікою Цепкало нині є найпопулярнішими опозиційними політиками і умовними лідерами протесту.

7 вересня 2020 року о 10:05 невідомі викрали Колесникову в центрі Мінська^[6][7][8]. Уранці 8 серпня прикордонний комітет Білорусі заявив, що Колесникова виїхала з країни, перетнувши кордон з Україною на пункті пропуску «Олександрівка» о 4 ранку. Згодом ЗМІ, а пізніше ще й адвокат Колесникової повідомили, що Марію намагалися насильно депортувати в Україну, вона порвала свій паспорт, після чого її заарештували і перевезли в СІЗО. Її підозрювали у справі щодо можливого захоплення влади^[9].

10 вересня спільною заявою дванадцяти організацій, серед яких Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський Гельсінський комітет, Білоруський ПЕН-центр, була визнана політичною ув'язненою^[10][11]. 9 вересня року шефство над політичною ув'язненою взяла Клаудія Рот, віцепрезидент Бундестагу^[12][13]. 11 вересня «Amnesty International» визнала Колесникову ув'язненою сумління^[14].

16 вересня Колесниковій офіційно пред'явили звинувачення у закликах до заподіяння шкоди нацбезпеці Білорусі з використанням ЗМІ та інтернету^[15]. 18 вересня Марії було продовжено термін утримання під вартою щонайменше до 8 листопада^[16].

25 вересня адвокатку Колеснікової Людмилу Казак відпустили з мінського СІЗО після суду за її справою. Суддя Олександр Руденко присудив їй штраф у розмірі 675 білоруських рублів^[17].

6 вересня 2021 року Мінський обласний суд засудив Колесникову та Максима Знака до 11 та 10 років ув'язнення відповідно, визнавши винними за трьома статтями Кримінального Кодексу РБ: ч. 3 ст. 361 (заклики до дій проти національної безпеки), ч. 1 ст. 357 (змова з метою захоплення державної влади неконституційним шляхом), ч. 1 ст. 361-1 (створення екстремістського формування і керівництво ним)^[18]. Колесникову мало бути направлено для відбуття покарання до колонії загального режиму, а Знака — посиленого^[19].

19 листопада 2020 р. Джим Гілмор, посол США в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, виступив із заявою зі закликом до негайного звільнення Колесникової як «важливого кроку до національного діалогу»^[20].

• Премія імені Сахарова (2020)^[21]
• Премія імені Мартіна Лютера «Безстрашне слово» (2020)^[22]
• Премія фонду Герхарда і Ренати Баум в галузі прав людини (2021)^[23]
• Премія імені Льва Копелева^[de] за мир і права людини (2021)^[24]
• Штутгартська премія миру^[de] (2021)^[25]
• Найхоробріша жінка світу (2021)^[26]
• Премія імені Фрітца Цзокліча^[pl] (2021)^[27]
• Премія Вацлава Гавела (2021)^[13]

• Сторінка Маріі Колесникової на сайті Правозахисного центру «Вясна» [Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.]