Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Премія Вацлава Гавела

Премія імені Вацлава Гавела з прав людини — щорічна відзнака за видатні заслуги щодо захисту прав людини у Європі та за її межами, започаткована 2013 року Парламентської асамблеї Ради Європи спільно з Бібліотекою Вацлава Гавела та Charta 77 Foundation. Премія присвячена пам'яті Вацлава Гавела — останнього президента Чехословаччини та першого президента Чехії.

Угоду про заснування премії було підписано у Празі 25 березня 2013 року Президентом Парламентської асамблеї Ради Європи Жаном-Клодом Міньйоном, головою Бібліотеки Вацлава Гавела Мартою Смоліковою та головою Керівного комітету Charta 77 Foundation Франтішеком Янучем за участі міністра закордонних справ Чехії Карела Шварценберга[1]. Премія Вацлава Гавела є правонаступницею Премії Парламентської асамблеї Ради Європи з прав людини, яку присуджували щодвароки, починаючи з 2007 року.

Лауреатом премії може стати особи або неурядові організації, що працюють у напрямку захисту прав людини. Кожному лауреату премії Вацлава Гавела вручається диплом, відзнака та грошова частина премії, що становить 60 тис. євро.

Першим лауреатом премії став білоруський правозахисник Олесь Біляцький[2].

Лауреати

Примітки

  1. Agreement on founding of international Václav Havel award for human rights was ratified. МЗС Чехії. 25 березня 2013. Архів оригіналу за 12 квітня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.(англ.)
  2. Премію Вацлава Гавела дали білоруському політв'язню. BBC Україна. 30 вересня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.
  3. Мороз, Янина (27 вересня 2021). Премия Совета Европы Колесниковой - награда белорусам и тревожный сигнал (рос.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  4. Премия Вацлава Гавела присуждена Владимиру Кара-Мурзе. Процитовано 10 жовтня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  5. Ув’язнений турецький правозахисник здобув премію Вацлава Гавела. Радіо Свобода. 9 жовтня 2023. Процитовано 24 січня 2024.

Посилання

Kembali kehalaman sebelumnya