Загальний вид дерева, Ботанічний сад в Карлсруе, Німеччина
Кориця, або Цинамон (Cinnamomum verum) — невелике вічнозелене дерево 10–15 м заввишки, яке належить до родини лаврових (Lauraceae), росте в Шрі-Ланці та в Південній Індії.
Листя кориці — овально-довгасте, 7–18 см в довжину. Квіти з'єднані в суцвіття, зеленкуватого забарвлення з різким неприємним запахом. Плоди — невеликі фіолетові ягоди діаметром 1 см з однією насіниною.
Корицю вирощують протягом двох років, далі зрізують під корінь. Протягом наступного року на місці зрізу виростає близько десятка нових пагонів.
Згодом з них знімають кору, яку висушують і скручують при висиханні в трубочки, які ріжуть на шматки 5-10 см завдовжки.
Найякіснішу корицю отримують в Шрі-Ланці, але рослини також вирощують в комерційних цілях на Яві, Суматрі, в західній Індії, Бразилії, В'єтнамі, на Мадагаскарі, в Єгипті. Шрі-ланкійську високоякісну корицю виготовляють із дуже тонкої м'якої кори ясно-жовтуватого або коричневого кольору. Вона має приємний аромат і незвично солодкий, теплий і приємний смак.
Висушену кору дерева використовують як пряність. У продаж надходить у вигляді невеликих згортків сухої кори чи в меленому вигляді. Її використовують для приготування десертів, шоколаду, лікерів. Неодмінний складник гострих страв з курки чи баранини. Також додають до фруктових салатів, різноманітних каш. Корицю використовують для приготування маринадів.
У медицині
У медицині та ароматерапії застосування кориці пов'язано насамперед з дією комплексу її летких ароматних речовин (ЛАР), частину з яких можна виділити у вигляді товарного продукту — ефірної олії. Екстракти і ефірна олія кориці є цінним компонентом ліків проти застуди.
Коричну олію використовують в мазях зігрівально-подразнювальної дії, проте її концентрація в них обмежена.
Вона має високі антимікробні та антиоксидантні властивості.
Кориця відома з часів давньої античності. Перша писемна згадка про цю спецію міститься у Єврейських писаннях Біблії (Вихід 30:24) де Мойсею наказано використати корицю і запашного очерету для виготовлення оливи для помазання; в книзі Приповістей 7: 17, 18 де ліжко коханки насичене запахом мирри, алое і кориці; у Пісні ПісеньСоломона 4:14 пісня, в якій описується краса коханої, аромат кориці яким наповнений її одяг, — неначе запах Лівану. Кориця настільки цінувалась серед давніх народів, що вона розглядалась як подарунок, вартий монарха, і навіть подарунок, вартий бога.
Кориця та касія
Назву «кориця» коректно відносити до виду Cinnamomum zeylonicum, також відомому як «кориця справжня». Однак, споріднену рослину касія (Cinnamomum aromaticum, китайське коричне дерево) іноді продають із написом «кориця», але її, на відміну від кориці справжньої, маркують «Індонезійська кориця» або «Фальшива кориця». Якщо використати тільки тонкий внутрішній шар кори кориці справжньої, можна отримати кращу, менш щільну і більш розсипчасту структуру. Корицю справжню вважають сильнішою і гострішою спецією. Касія зазвичай середньо- або темно-червонувато-коричневого кольору, а оскільки використовують усю кору, то її трубочки товщі (2-3 мм завтовшки) і за структурою більше нагадують дерево. Здебільшого кориця, яку продають у супермаркетах, насправді касія.
Два шматки кори відрізняються як зовні, так і за своїми хімічними характеристиками. При дії на порошок кори розчином йоду (перевірка на крохмаль) справжня високоякісна кориця дає лише невеликий ефект, тоді як порошок кори касії забарвлюється в темно-синій колір, інтенсивність якого залежить від концентрації касії.
У Данії існує традиція обсипати на 25-річчя молодих людей, що ще не стали до шлюбу, тертою корицею. Сильний та стійкий запах кориці має слугувати їм ознакою, що вони шукають пару[2].
Дудченко Л. Г., Козьяков А. С., Кривенко В. В. Пряно-ароматические и пряно-вкусовые растения — К.: Наукова думка, 1989. — 304 с., 100 000 екз. — ISBN 5-12-000483-0.
