Площа острова — 405,78 км². Крк вважається другим за величиною островом Адріатики після Цресу, проте це досить умовно, зважаючи на дивну близькість значень площ двох островів і неточності виміру площі через порізану берегову лінію, яка до того ж постійно змінює контури. За деякими даними, Крк все-таки трохи більший за Црес.
Довжина берегової лінії — 219,120 км. Найвища вершина — 568 м.
Населення острова — 17 860 осіб (2001). Острів Крк відокремлений від далматинського берега вузькою протокою, через яку перекинутий міст завдовжки 1430 метрів, відкритий в 1980 р. Від островів Црес, Раб і від півострова Істрія Крк відокремлений затокою Кварнер. Острів зв’язаний регулярними поромними переправами з островом Црес (Валбіська-Мераг), островом Раб (Башка-Лопар). На острові є аеропорт, що обслуговує також розташоване на материку місто Рієку.
Найбільші населені пункти — міста Крк (5 491 жителів), Омішаль (2 998), Дубашниця (2 726), Пунат (1 876), Добринь (1 970), Довбешка (1 554). Місто Крк розташоване в південно-західній частині острова.
Історія
Острів був заселений з найглибшої старовини. У римський період було засновано безліч поселень, на місці яких зараз розташовуються міста острова. У I столітті до н. е. біля острова відбулася морська битва між флотами Юлія Цезаря і Помпея. У VII столітті на острів прийшли слов'яни.
У середньовіччі острів перейшов під контроль Венеції, після падіння Венеційської республіки в 1797 р. острів відійшов до Австрії. Після короткого періоду владицтва французів в 1815 р. Крк разом з далматинським узбережжям знову став належати Австрії.
Після розпаду останньої в 1990 р. острів став частиною незалежної Хорватії.
Мова і культура
Особливий інтерес представляє лінгвістична історія Крка. Острів був останньою цитаделлю далматинської мови, мови романської групи, яка в Середньовіччі була поширена на всьому далматинському узбережжі аж до Рагузи (Дубровника). На узбережжі ця мова повністю вимерла ще в XVI столітті, проте на Крку її північний діалект, названий вельотським за італійською назвою острова, дожив до кінця XIX століття і вживався мешканцями острова поряд з хорватською й італійською. Останній носій цієї мови Туоне Удайна загинув в 1898 р.
Крк завжди вважався одним з головних центрів хорватської культури. Саме тут була знайдена знаменита Башчанська плита, на якій глаголицею вибита дарча грамота хорватського короля Звонімира. Це одна з перших згадок про хорватів в письмових джерелах, а також одна з найдавніших і найзначніших пам’яток глаголицької писемності.
Богослужебні тексти для цього обряду писалися глаголицею. Традиція зводить появу глаголицького обряду до св. Кирила і Мефодія.
Пам’ятки
Крк (Кирк) — старовинне місто, що веде свою історію з давньоримських часів. На колишньому давньоримському форумі розташована побудована венеційцями ратуша, будівля управи і старовинний колодязь. Кафедральний собор (XII століття), при будівництві якого використовувалися давньоримські колони.
Врбник (Вербник) — маленьке містечко за 6 км від міста Крк, одне з міст-фортець, що збереглися в Хорватії. З нього походить стигматикЗлатко Судац.
Пунат — місто розташоване на березі бухти, в середині якої знаходиться маленький острів Кошлюн, на якому розташований старовинний монастир і ботанічний сад при ньому.
Башка — відомий курорт з красивими пляжами, в околицях багато старовинних церков, в одній з яких і була знайдена Башчанська плита.