Королівство Сербів, Хорватів і Словенців

Краљевина Срба, Хрвата и Словенаца Kraljevina Srba, Hrvata i Slovenaca Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
↓ 1918 — 1929
Прапор Герб
Девіз Један народ, један краљ, једна држава Jedan narod, jedan kralj, jedna država (Один народ, один король, одна держава)
Гімн Химна КСХС Гімн КСХС
Столиця	Белград 44°49′ пн. ш. 20°28′ сх. д.H G O
Мови	Чорногорська мова , Хорватська мова ,Сербська мова Македонська мова ,Боснійська Мова.
Форма правління	Конституційна монархія (де-юре) ,де-факто дуалістична монархія
Король Сербів Хорватів і Словенців
- 1918–21	Петро I Карагеоргієвич
- 1921–29	Олександр I Карагеоргієвич
Історичний період	Міжвоєнний період
- Союз	1 грудня 1918
- Королівство Югославія	6 січня 1929
Площа
- 1929	247 542 км2
Населення
- 1929	13 934 038 осіб
Густота	56,3 осіб/км²
Валюта	Крона (до 1920) динар (після 1920)
Попередник Наступник Королівство Сербія, Держава словенців, хорватів і сербів Королівство Чорногорія Республіка Прекмур'я Вільна держава Фіуме Королівство Угорщина Королівство Югославія
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівство Сербів, Хорватів і Словенців

Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (КСХС; сербохорв. Краљевина Срба, Хрвата и Словенаца / Kraljevina Srba, Hrvata i Slovenaca, словен. Kraljevina Srbov, Hrvatov in Slovencev, KSHS) — історична держава на Балканському півострові. Утворено 1 грудня 1918 року внаслідок об'єднання Сербії, Чорногорії і Держави Словенців, Хорватів і Сербів. 6 січня 1929 року, після встановлення в державі диктатури, реорганізовано в Королівство Югославія.

Ідея створення єдиної південнослов'янської держави зародилася на рубежі XIX—XX століть. Внаслідок Першої світової війни Австро-Угорщина зазнала поразки і розпалася. На території південнослов'янських земель Австро-Угорщини утворилася Держава Словенців, Хорватів і Сербів. Під загрозою вторгнення італійських військ вона звернулася по допомогу до Сербії.^[1][2]

1 грудня 1918 року було створено єдину державу, до якої увійшли території Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Сербії і Чорногорії, з краями Косово, Воєводина і Вардарська Македонія, що були частинами Сербії. Його королем став сербський монарх Петро I Карагеоргієвич, а столиця була перенесена в Белград.

Незважаючи на реалізацію довгоочікуваної ідеї об'єднання, нова держава не була міцною. Економічний розвиток багатьох областей дуже сильно відрізнявся. Так, найбільш економічно розвиненою була територія Словенії. Також існували міжетнічні суперечності — серби становили лише близько половини населення країни, але при цьому переважали в правлячих і економічних колах, що викликало невдоволення інших народів. Також досить високим був відсоток неписьменності, який, утім, залежав від конкретного регіону (найменший — у Словенії, найбільший — у Боснії).^[3]

У 1921 році Установча скупщина Королівства Сербів, Хорватів і Словенців прийняла конституцію, названу «Відовданською», яка передбачала цілу низку демократичних свобод. Після її прийняття Олександр Карагеоргієвич став королем. Проте вже в 1921—1929 роках була прийнята низка заходів щодо обмеження діяльності політичних партій. Прийнятий 1 серпня 1921 року закон «Про захист держави», що заборонив діяльність Компартії і анулював 58 мандатів депутатів-комуністів^[4]. Влітку 1923 року Народна скупщина відправила до суду у відповідність із цим законом керівництво Хорватської республіканської селянської партії, а сама партія була заборонена^[5]. Влада проводила реакційну політику, викликаючи все більше невдоволення у населення. У 1928 році прямо в будівлі парламенту був убитий хорватський політик Степан Радич. Унаслідок, 6 січня 1929 року король розпустив парламент, скасував конституцію і встановив королівську диктатуру («Диктатура 6 січня») до 1931 року, а країна була перейменована в «Королівство Югославія».

• 
  округи 1918-1922
• 
  провінції (одиниці першого рівня) 1920-1922
• 
  області 1922-1929

• Список прем'єр-міністрів Югославії