Документ датований 1899 роком. Згадуються назви Kulparków, Lwów та Lemberg
Кульпарків розташований поза межами земель, які подарував Львову 1356 року польський король Казимир III. Прибутки з цих земель йшли на утримання міських фортифікацій. Перша згадка про приміське поселення в цьому місці належить до 1426 року. Поселення з'явилося на місці викорчовуваних лісів та належало міщанинові Павлу Ґольдберґу. До речі львівські міщани могли самостійно закладати нові села, городи тощо та отримувати з них прибутки.[1] Від його імені поселення отримало назва Ґольдбергоф (нім.Goldberghof), а згодом Ґольдпарків, що з часом трансформувалося у Кульпарків.
Існує ще одна згадка про цю місцевість, датована 1571 роком, коли Корнякт надав кредит міській владі на суму 1100 злотих для викупу кульпарківського фільварку (маєтку) «Ґольдберґ», який належав відомому міщанину Станіславові Шольцу.[2]
У 1875 році ухвалою Галицького Краєвого сейму в Кульпаркові була побудована психіатрична лікарня, в яку направлялися хворі зі всього коронного краю. Лікарняна допомога психічнохворим у цей період обмежувалася головним чином функцією утримання.[3] У вересні 1884 року при лікарні був відкритий невеликий єврейський цвинтар площею 0,77 га. Тепер на його місці розташовано завод залізобетонних виробів.[4]
У 1899 році в Кульпаркові відкрилося поштове відділення[5] й до 1939 року містилося в будинку на вул. Оборонців Львова, 3А (нині — вул. Кульпарківська).[6]
Військовий злочин стався у 1919 році в Кульпаркові, під час транспортування полонених вояків Української Галицької Армії, польські жовніри вбили чотирьох вояків.
Село належало до парафії при костелі святої Марії Маґдалини. У 1926—1927 роках за проектом архітектора Людомила Гюрковича тут було споруджено невелику каплицю у спрощених необарокових формах.[7] По війні каплицю перетворено на православну церкву, а 1970 року (за іншими даними 1973) зруйновано танком.[7]
Частину Кульпаркова 1 квітня 1927 року вилучено з сільської гміни та приєднано до Львова,[8]11 квітня1930 року підміське село Кульпарків було приєднано до Львова.[9][10]
У радянський час через Кульпарків прокладено тролейбусні маршрути, що сполучили місцевість з центром міста, а також з іншими місцевостями Львова.
Цитатник
Район Кульпарків згадують часто саме в контексті психіатричної лікарні.
Юрій Андрухович, «Таємниця»[11]:«Здається, що Кульпарків значно більший. Львів — філія Кульпаркова».
Тарас Романюк[12]:«Насправді навпаки, Львів — то Кульпарків, а Кульпарків — то Львів. Всюди психоз такий, а там хоч лікарства якісь дають від нього».
Парк «Кульпарків» — парк у Франківському районі міста Львова, у місцевості Кульпарків. Розташований на території Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні та має площу 16 гектарів. Парк складається з трьох земельних ділянок: 15,29 га у користуванні Львівської облради, 0,5 га Франківської районної адміністрації Львівської міськради та 0,4 га комунального підприємства «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень»[13].
28 червня2024 року, на сесії Львівської обласної ради депутати прийняли рішення оголосити парк «Кульпарків» заповідною зоною. За створення нового об'єкту природно-заповідного фонду проголосували 44 депутати[13].
Світлини
Середня частина вулиці Кульпарківської
Каплиця святого Йосифа на території Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні
Будівля львівського університету бізнесу та права (вул. Кульпарківська, 99)
Бізнес-центр «Матриця» (вул. Садова, 2а)
Примітки
↑Капраль М. Доля — спільна, труднощі — різні. Самоврядування Києва та Львова на маґдебурзькому праві (кінець XV — перша половина XVII ст.): порівняльний аналіз // Людина і влада. — Київ, 2000. — № 1-2. — С. 75-77.
↑Влох І. Й., Даниленко Ю. М., Бондар Р. М., Закаль Ю. П., Гуль Л. Г.Про основні етапи розвитку психіатричної допомоги в західному регіоні України // История украинской психиатрии: Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. — Харьков, 1994. — Т. 1. — С. 30–31.
↑Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 16. (пол.)
↑ абOstrowski J. Kaplica publiczna na Kulparkowie // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 253—254. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9. (пол.)
