Курляндське лицарствоКурля́ндське ли́царство (нім. Kurländische Ritterschaft) — у XVI — XIX ст. представники шляхетного стану Курляндії (герцогства Курляндії і Семигалії, Курляндської губернії Російської імперії). Одна із 4 груп колишнього лівонського лицарства, поряд із ліфляндським, естляндським і езельським. Складалася, переважно, з німецьких родин. 1809 року до курляндського лицарства було долучено групу пільтенського лицарства. Також — курля́ндська шля́хта (пол. szlachta kurlandzka), курля́ндське дворя́нство (рос. курляндское дворянство). ІсторіяЛицарі були привілейованою частиною шляхти герцогства. Вони походили від родів середньовічних васалів Лівонського ордену та єпископів. Первісно лицарі були зобов'язані особисто прибувати з військом на запит свого сюзерена, але згодом набули права надсилати замість себе заступника — озброєного кіннотика. У XV—XVI ст. лицарі, що отримували за службу земельні наділи, перетворилися на землевласників, господарів угідь та маєтків у Курляндії та Семигалії. Сам термін «лицар» став синонімом терміну «шляхтич». Лицарі мали своїх представників — лицарських капітанів (Hauptmann), а також власні скарбниці. Після заснування герцогства його лицарі вважали герцога лише «першим серед рівних» й виступали проти будь-яких спроб посилення герцогської влади. З метою знищити конкуренцію угідь та офіційних посад в Курляндії і Семигалії, шляхта створила закриту лицарську корпорацію. Конституція герцогства «Формула управління» (Formula Regiminis), прийнята 1617 року, надавала лицарям право вирішувати, кого визнавати за лицаря. Відтоді «лицарями» називали лише тих шляхтичів, які були зайняті на державній службі. Список
Таблиця
ПриміткиБібліографія
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Курляндське лицарство
|