Лакхнау26°51′38″ пн. ш. 80°54′57″ сх. д. / 26.86056° пн. ш. 80.91583° сх. д.
Лакхна́у[2][3], Лакнау (англ. Lucknow; гінді लखनऊ; урду لکھنو) — місто в Індії, столиця штату Уттар-Прадеш, розміщеного на півночі країни. Місто розкинулося на Гангській низовині, на одній з лівих приток річки Ганг — Гоматі. Населення міста — 2 185 927 осіб (2001; 496,8 тис. в 1951), в агломерації — 2,3 млн осіб. Залізничний вузол. З вересня 2017 року в місті працює метрополітен. У місті розвинені бавовняна, шкіряна, паперова та поліграфічні галузі промисловості. ІсторіяВ 1528 році місто захоплює Бабур, перший могольський правитель Індії. Його онук Акбар робить місто частиною області Авадх. В 1732 році Мухаммад Шах, могольський імператор, назначив віцекоролем Авадху Мохаммеда Аміра Саадат Хана. Він стає засновником династії Навабів. У XVIII ст. центр ісламу поступово переміщувався з Делі до Авадху. Найбільший розквіт місто отримало при владі Асафа-уд-Даула, який в 1775 році переніс столицю Авадху з Файзабада до Лакхнау. Місто перетворилось на культурну столицю Північної Індії, стає важливим центром шиїтської культури та ісламської юриспруденції — у школі Фарангі Махал навчались студенти не тільки з Індії, а й з Китаю та Середньої Азії. В 1857 році англійські війська взяли місто в облогу на 5 місяців, після якої змістили з влади правителя Ваджида Алі Шаха. Уродженці
Джерела
Посилання
|