Лангшон (в'єт.Lạng Sơnслухатиⓘ) — місто у В'єтнамі, адміністративний центр провінції Лангшон. Населення Лангшона становило 148 тисяч осіб (на 2007 рік), за оцінками 2010 року — 187 тисяч.
Географія
Місто Лангшон розташоване у глибині території північного В'єтнаму, далеко від узбережжя Тонкінської затоки, поблизу державного кордону В'єтнаму з КНР на річці Кікунг, яка тече на північ, у Китай, і впадає у Сіцзян. Місто розташоване за 154 км від столиці В'єтнаму — Ханоя — і сполучене з ним залізницею і національним шосе А1.
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — червень із середньою температурою 27.2 °C (81 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 13.9 °С (57 °F).[1]
Існування міста Лангшон відомо з часів глибокої давнини. Коли китайський імператор Цінь Ши Хуан-ді, основоположник династії Цінь, у 214 році до н. е. відправив у північний В'єтнам 200-тисячну армію під командуванням полководця Жень Сяо, Лангшон стає найпівденнішим містом імперії Цин.
Місто і фортеця Лангшон протягом століть були для В'єтнаму воротами у Китай; за ці роки він неодноразово піддавався навалам та облогам — лише за час колоніальних воєн XIX століття французькі війська тричі осаджували Лангшон. Під час франко-китайської війни Лангшон був зайнятий китайськими військами, проте потім, після двотижневих боїв, був у лютого 1885 року захоплений французами. Однак незабаром, після поразки у битві при Банг-бо, французи були змушені поспішно тікати з Лангшон. Ці події призвели до відставки у Франції міністра Жуля Феррі.
Під час Другої світової війни, після вторгнення японських військ у Французький Індокитай, 22 вересня 1940 року за Лангшон розгорілося битва між французькими частинами і 5-м японським дивізіоном, у результаті французи змушені були залишити місто. У 1945 році, після закінчення Другої світової війни, Франція повернула собі місто, що стало одним з опорних пунктів французів на кордоні з Китаєм. У 1950 році Лангшон був захоплений силами північнов'єтнамських повстанців, які здійснювали атаку на прикордонні форти французької колоніальної армії. Це була перша велика перемога в'єтнамських партизан у визвольній і багаторічній війни в Індокитаї.
У 1979 році навколо Лангшон розгорнулися інтенсивні бої війни з КНР.
Література
Association «Citadelles et Maquis d'Indochine 1939–1945», L'Indochine dans le Second Conflit Mondial: 1939–1945, Publi-Offset, Mercuès, 1996.
Association nationale des Anciens Prisonniers-Internés d'Indochine (A.N.A.P.I.), Indochine 9 mars 1945 : Le coup de force japonais, C.D.G. Créations, Paris, 1993.
André Kernevez (F.N.E.O. 1939–1945), Allocutions prononcées lors des trois cérémonies commémoratives annuelles [9 mars, été, 2 septembre] des Anciens de Marine Indochine 1939–1945 depuis le 2 septembre 1991.
Contre-amiral Paul Romé (F.N.E.O. 1939–1945), Les Oubliés du bout du monde : Journal d'un marin d'Indochine de 1939 à 1946, Éditions Danclau, Dinard, 1998.
