Тхайнгуєн (в'єт.Thái Nguyên, слухатиⓘ) — місто і муніципалітет у В'єтнамі. Він є столицею і найбільшим містом провінції Тхайнгуєн. Місто має 1-шу категорію серед провінційних міст і є дев'ятим за величиною[2]. У В'єтнамі широковідомий своїм чаєм.[3] У 1959 році він став першим містом у В'єтнамі, де запрацював сталеливарний завод[4]. Зараз у місті є великий і швидкозростаючий регіональний університетський комплекс[5]. Населення міста становить 330 000 (на 2010 рік).
Географія
Місто розташоване на річці Кау. Його площа становить близько 189,705 км².
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — червень із середньою температурою 28.9 °C (84 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 15.6 °С (60 °F).[6]
Місто зіграло важливу роль у боротьбі В'єтнаму за незалежність під час французької колоніальної епохи.
Повстання у Тхайнгуєн у 1917 році було найбільшим і надзвичано руйнівним антиколоніальним повстанням у французькому Індокитаї між Умиротворенням Тонкіну[en] у 1880 році і Повстанням у Нге-Тіні 1930—1931[7]. У серпні 1917 року в'єтнамські тюремні охоронці повстали у найбільшій у регіоні Нгуєнській в'язниці. За допомогою звільнених ув'язнених — звичайних злочинців, а також політичних ув'язнених — і зі зброєю захопленою у арсеналу, повстанці змогли взяти під свій контроль місцеві органи влади. Потім вони створили укріплений периметр, створений за допомогою французьких чиновників та місцевих співробітників, і закликали до загального повстання. Хоча вони змогли лише утримати місто протягом п'яти днів, французькі війська не змогли заспокоїти околиці ще протягом шести місяців, у результаті чого загинуло багато людей з обох сторін.[7]
Під час Першої індокитайської війни, провінція відіграє важливу роль як безпечна зона для В'єтмінь, скорочено ATK (в'єт.An Toàn Khu, "безпечна зона"; кит.: 安全区). У 1956 році місто стало штаб-квартирою північного військового округу і називалося В'єтбак до возз'єднання у 1975 році.
Початково Тхайнгуєн був невеликим поселенням, яке включало чотири житлові квартали, два містечка і шість комун з населенням близько 140 000, Тхайнгуєн став містом 19 жовтня 1962 року. До цієї дати, область була частиною комуни Донгмо (в'єт.Đồng Mô), району Донгхі (в'єт.Đồng Hỷ).
Адміністративно-територіальний устрій
Тхайнгуєн включає в себе 19 районів та 9 комун.
Райони
Trưng Vương
Thịnh Đán
Tân Long
Quán Triều
Quang Vinh
Quang Trung
Hoàng Văn Thụ
Đồng Quang
Phan Đình Phùng
Túc Duyên
Tân Thịnh
Gia Sàng
Tân Lập
Phú Xá
Cam Giá
Trung Thành
Hương Sơn
Tân Thanh
Tích Lương
Комуни
Tân Cương
Phúc Trìu
Phúc Xuân
Thịnh Đức
Phúc Hà
Lương Sơn
Cao Ngạn
Đồng Bẩm
Quyết Thắng
Đồng Mô
Галерея
Гігантський чайник біля чайної компанії Танкуонг
Головні ворота сталеливарного заводу
Музей етнічної культури
Університет Тхайнгуєна, головна адміністративна будівля
