Луї Гаррель

Луї Гаррель
Луї Гаррель
Louis Garrel
	Луї Гаррель на Каннському кінофестивалі, 2010 р.
Дата народження	14 червня 1983 (41 рік)
Місце народження	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Професія	актор, режисер, сценарист
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Ліцей Фенелона
Роки активності	1989 — наш час
IMDb	ID 0308039
Нагороди та премії
	премія «Сезар» за найкращий сценарій (2023)
	«Сезар» (2006)
Офіційний сайт
	Висловлювання у Вікіцитатах ; Луї Гаррель у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаррель (значення).

Луї́ Гарре́ль (фр. Louis Garrel; нар. 14 червня 1983, Париж) — французький актор, сценарист і кінорежисер.

Біографія

Луї Гаррель народився 14 червня 1983 року в Парижі, в сім'ї режисера Філіпа Гарреля і акторки Брижіт С'ю (фр. Brigitte Sy). Акторами були його дід Моріс Гаррель і прадід^[1]^[2]. Хрещений батько Луї Гарреля — також відомий актор Жан-П'єр Лео^[3]. Закінчив Вищу національну консерваторію драматичного мистецтва в Парижі у 2004 році^[1].

Називає себе марксистом^[4].

Кар'єра

Луї знімався у батька-режисера з шестирічного віку^[5], але перший успіх йому принесла роль сінефіла, еротомана і бунтаря Тео у «Мрійниках» Бернардо Бертолуччі. Ця роль ідеально підійшла до його іміджу неусмішливого інтелектуала і нервового красеня^[6]. У 2006 році Луї Гаррель отримав престижну премію «Сезар» за роль у фільмі свого батька «Постійні коханці» в номінації «Найперспективніший актор». Він привернув увагу Каннського фестивалю 2007 року: у фільмі Валерії Бруні-Тедескі «Сон попередньої ночі» Гаррель-молодший зіграв коханця сорокарічної акторки (її роль виконала сама Валерія), а в мюзиклі Крістофа Оноре «Усі пісні лише про кохання» став героєм бісексуальної мелодрами.

Не лише європейську, але і світову славу Луї закріпив ролями в трьох абсолютно різних фільмах Крістофа Оноре: «Моя мати» (фр. Ma mère), «Паризька історія» (фр. Dans Paris) і «Усі пісні лише про кохання» (фр. Les chansons d'amour). При створенні саундтрека в останньому актор сам виконував усі партії свого героя. Алекс Бопен^[fr], автор музики і лібретто, отримав у 2008 року премію «Сезар» за найкращу музику до фільму^[7].

У 2008 році Луї Гаррель виступив автором сценарію і режисером короткометражної стрічки «Мої друзі» (фр. Mes copains)^[1]. У 2015 році Гаррель поставив свій перший повнометражний фільм — мелодраму «Друзі», — до якого написав, у співавторстві з Крістофом Оноре, сценарій та зіграв одну з головних ролей.

Гаррель вільно говорить англійською і італійською мовами^[3].

Фільмографія

Актор


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1989	ф	Запасні поцілунки	Les baisers de secours	Ло
2001	ф	Це моє тіло	Ceci est mon corps	Антуан
2002	ф	Війна в Парижі	La guerre à Paris
2003	ф	Мрійники	The Dreamers	Тео
2004	ф	Моя мати	Ma mère	П'єр
2005	ф	Постійні коханці	Les amants réguliers	Франсуа
2006	ф	Паризька історія	Dans Paris	Джонатан
2006	ф	Прелюдія	Un lever de rideau	Бруно
2007	ф	Усі пісні лише про кохання	Les chansons d'amour	Ісмаель
2007	ф	Сон попередньої ночі	Actrices	Ерік
2008	ф	Вибір — кохати	Choisir d'aimer
2008	ф	Межа світанку	La frontière de l'aube	Франсуа
2008	ф	Очаровашка	La Belle Personne	Немур
2009	ф	Моя дівчинка не хоче…	Non ma fille, tu n'iras pas dancer	Симон
2010	ф	Шлюб утрьох	Le mariage à trois	Тео
2010	ф	Уявне кохання	Les Amours Imaginaires	гість на вечірці
2010	ф	Двовладдя	Diarchia	Люк
2010	ф	Лісабонські таємниці	Mistérios de Lisboa
2011	ф	Коханці	Les Biens-aimés
2011	ф	Те літо пристрасті	Un été brûlant	Фредерік
2013	ф	Замок в Італії	Un Château en Italie	Натан
2013	ф	Ревнощі	La jalousie	Луїс
2014	ф	Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є	Saint Laurent	Жак де Башер
2015	ф	Мій король	Mon roi	Солаль
2015	ф	Друзі	Les Deux Amis	Абель
2015	ф	У тіні жінок	L'Ombre des femmes	оповідач, озвучування
2016	ф	Ілюзія кохання	Mal de pierres	Андре Саваж
2016	ф	Планетаріум	Planetarium	Фернан Прув
2016	ф	Помилкові визнання	Les fausses confidences	Дорант
2017	ф	Привиди Ісмаєля	Les Fantomes d'Ismaël
2017	ф	Молодий Годар	Redoubtable	Жан-Люк Годар
2018	ф	Один король — одна Франція	Un peuple et son roi	Максиміліан Робесп'єр
2018	ф	Чесний чоловік	L'Homme fidèle	Абель
2020	ф	Фестиваль Ріфкіна	Rifkin's Festival	Філіпп
2023	ф	Три мушкетери: Д’Артаньян	Les Trois Mousquetaires : D'Artagnan	Луї XIII
2023	ф	Три мушкетери: Міледі	Les Trois Mousquetaires: Milady	Луї XIII

Режисер

2008 : Мої друзі / Mes copains (короткометражний)
2015 : Друзі / Les Deux Amis
2018 : Чесний чоловік / L'Homme fidèle

Визнання

Нагороди та номінації
Рік	Нагорода	Категорія	фільм	Результат
2006	Премія «Сезар»	Найперспективніший актор	Постійні коханці	Перемога
2006	Золота зірка кіно	Найкращий молодий актор	Постійні коханці	Перемога
2011	Премія «Сезар»	Найкращий короткометражний фільм	Petit tailleur	Номінація
2015	Премія «Сезар»	Найкращий актор другого плану	Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є	Номінація
2015	Каннський кінофестиваль	Золота камера	Друзі	Номінація
2016	Премія «Люм'єр»	Найкращий дебютний фільм	Друзі	Номінація
2016	Премія «Сезар»	Найкращий актор другого плану	Мій король	Номінація
2018	Премія «Люм'єр»	Найкращий актор	Молодий Годар	Номінація
2018	Премія «Сезар»	Найкращий актор	Молодий Годар	Номінація

Додаткові факти

У 2007 році Луї Гаррель зайняв 15-те місце у списку «15 найсексуальніших чоловіків» за версією французького часопису Elle^[3].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Internet Movie Database — Louis Garrel [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] imdb.com
↑ The Auteurs — Philippe Garrel [Архівовано 8 травня 2010 у Wayback Machine.] theauteurs.com
↑ ^а ^б ^в Анна Гоголь. Гаррель Луи (Louis Garrel). cinema-france.ru. Архів оригіналу за 09.04.2015. Процитовано 4.04.2015.
↑ Луи Гаррель: «Следует ли осуждать Троцкого или Ленина?». Kinopoisk (рос.). Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 9 грудня 2018.
↑ The Auteurs — Louis Garrel [Архівовано 18 лютого 2010 у Wayback Machine.] theauteurs.com
↑ Morales, Wilson. «The Dreamers: An Interview with Bernardo Bertolucci» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.], Blackfilm.com. 2004. Retrieved April 5, 2010.
↑ Orange, Michelle. «Talking with Christopher Honoré and Louis Garrel» [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], The Village Voice, 18 March 2008. Retrieved April 5, 2010.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луї Гаррель

Луї Гаррель на сайті IMDb (англ.)
Офіційний сайт [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.]
Луї Гаррель [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné

Біографії Франція Кінематограф

[imdb-1] а ^б ^в Internet Movie Database — Louis Garrel [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] imdb.com

[auteurs-2] The Auteurs — Philippe Garrel [Архівовано 8 травня 2010 у Wayback Machine.] theauteurs.com

[cinema-france-3] а ^б ^в Анна Гоголь. Гаррель Луи (Louis Garrel). cinema-france.ru. Архів оригіналу за 09.04.2015. Процитовано 4.04.2015.

[4] Луи Гаррель: «Следует ли осуждать Троцкого или Ленина?». Kinopoisk (рос.). Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 9 грудня 2018.

[lgauteurs-5] The Auteurs — Louis Garrel [Архівовано 18 лютого 2010 у Wayback Machine.] theauteurs.com

[6] Morales, Wilson. «The Dreamers: An Interview with Bernardo Bertolucci» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.], Blackfilm.com. 2004. Retrieved April 5, 2010.

[7] Orange, Michelle. «Talking with Christopher Honoré and Louis Garrel» [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], The Village Voice, 18 March 2008. Retrieved April 5, 2010.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]