У 17 років Вальзер, за відомостями берлінського державного архіву, вступив до НСДАП[9][10], після чого був мобілізований і відправлений на фронт. Після публікації документів архіву Вальзер заявив, що ніколи не подавав заяву на вступ до партії[11].
Після закінчення Другої світової війни він вивчає філософію, історію та літературу. У 1951 році Вальзер захищає дисертацію на тему «Опис форми. Есе про епічну творчість Франца Кафки» («Beschreibung einer Form. Versuch über die epische Dichtung Franz Kafkas») і отримує ступінь доктора філософії. Після цього працює радіо- і телережисером у Штутгарті, поки в 1957 році не вибрав для себе професію письменника і не оселився на Бодензеє в Юберлінгені.
У своїх численних оповіданнях, драмах, радіоп'єсах, романах і есе М. Вальзер зображує складний і мінливий портрет західнонімецького суспільства. У центрі його творів — як правило «антигерой», схильний до сумнівів у правильності своїх учинків.
Твори
До найважливіших творів письменника належать оповідання:
Ein Flugzeug über dem Haus (1957)(«Літак над будинком»)
Lügengeschichten (1964)(«Брехливі історії»)
Aus dem Wortschatz unserer Kampf (1971)(«Із словника нашої боротьби»)
Ein fliehendes Pferd (1978) («Кінь, що біжить»)
романи:
Ehen in Philippsburg (1957)(Сімейне життя в Філіппсбурзі)
Halbzeit (1960)
Das Einhorn (1966)(Єдиноріг)
Die Gallistlsche Krankeit (1972)(Галльська хвороба)
Jenseits der Liebe (1976)(По той бік любові)
Seelenarbeit (1979)(Душевна робота)
Dorle und Wolf (1987)
п'єси:
Eiche una Angora (1962)(Дуб і Ангора)
Überlebensgroß Herr Krott (1963)
Der schwarze Schwan (1964)(Чорний лебідь)
Die Zimmerschlacht (1967)(Кімнатний бій)
Ein Kinderspiel (1970)(Дитяча гра)
радіоп'єси:
Die Dummen(Дурні)
Draußen(Ззовні)
Kantanen auf der Kellertreppen(Кантати на сходах до підвалу)