|
Милорад Арсеньєвич
Милорад Арсеньєвич (серб. Милорад Арсенијевић / Milorad Arsenijević; 6 червня 1906, Смедереве — 18 березня 1987, Белград) — югославський футболіст і тренер. Чотириразовий чемпіон Югославії. За національну збірну провів 52 матчі, півфіналіст Чемпіонату світу 1930. Пізніше був тренером збірної Югославії. Клубна кар'єраНа дорослому рівні розпочинав ігрову кар'єру в клубі Мачва (Шабац). В 1926 році приєднався до команди БСК. У 1927, 1929 і 1930 роках ставав з командою переможцем чемпіоном Белграда. Найсильніші команди регіональних ліг отримували змогу позмагатись за звання чемпіона Югославії. Наприкінці 20-х років БСК стабільно боровся за нагороди чемпіонату, завдяки чому Арсеньевич двічі здобував срібло у 1927 і 1929 роках, а також бронзу у 1928 році. У 1927 і 1928 роках брав участь у складі своєї команди в матчах Кубку Мітропи, престижного турніру для провідних команд Центральної Європи. Обидва рази белградський клуб вибував на першій стадії змагань, поступаючись угорським командам «Хунгарія» (2:4, 0:4) і «Ференцварош» (0:7, 1:6) відповідно. Арсеньевич брав участь в усіх чотирьох матчах своєї команди. Свою першу перемогу у національному чемпіонаті БСК із Милорадом у складі здобув у першості 1931 року. Перемога вийшла дуже впевненою, адже столичний клуб виграв усі 10 матчів турніру, випередивши найближчого переслідувача загребську «Конкордію» на 9 очок. Арсеньєвич був одним з лідерів тієї команди разом з такими футболістами як Александар Тирнанич, Благоє Мар'янович, Джордже Вуядинович, Любиша Джорджевич. Також здобував титули чемпіона Югославії у 1933, 1935 і 1936 роках.  Стоять: Михайлович, Стефанович, Джокич, Вуядинович, Арсеньєвич, Секулич, Івкович, Якшич. Сидять: Тирнанич, Мар'янович, Бек Виступи за збірну1927 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Угорщини (0:2). Загалом зіграв за збірну 52 матчі, неодноразово був капітаном команди. Учасник Олімпійських ігор 1928 року в Амстердамі, де югославська збірна в першому раунді поступилась Португалії (1:2). У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1). Здолавши у другому матчі Болівію (4:0), югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіонові збірній Уругваю з рахунком 1:6. Також у складі збірної був переможцем Балканського кубку 1935 року. Змагання проводились у Софії. У перших матчах команда впевнено здолала Румунію (2:0) і Грецію (6:1). У останній вирішальній грі проти господарів болгарів Югославія зіграла внічию 3:3 і випередила суперника у підсумковій таблиці завдяки кращій різниці м'ячів. Також виступав у складі збірної Белграда. Зокрема, у 1927 році став переможцем Кубка Югославської федерації, турніру для збірних найбільших міст Югославії[2]. Роком раніше був фіналістом цих змагань. Статистика виступів за збірну Статистика матчів і голів за збірну —
 Югославія
Кар'єра тренераУ 1946—1954 роках працював у національній збірній Югославії. Входив до складу тренерської комісії на Олімпійських іграх 1948 і 1952 років. В обох випадках Югославія виборювала срібні медалі Олімпіади. Трофеї і досягненняяк гравця
як тренера Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
