|
Буенос-АйресБуе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires — Добрі Вітри, читається як ⓘ) — столиця Аргентини, адміністративний, культурний і економічний центр країни й одне з найбільших міст Південної Америки. Утворює одну з найбільших агломерацій у світі — Великий Буенос-Айрес[9]. Історія .jpg)   .png) .JPG) Буенос-Айрес заснований в 1536 (за іншими даними в 1535) році іспанським конкістадором Педро Мендосою[10] на південному березі Ла-Плати і включав велике поселення, яке надалі використовувалося як опорний пункт для пересування переселенців вглиб країни, і зручну гавань, яка давала можливість подорожувати по Атлантиці. Місто отримало назву Реаль-де-Нуестра-Сеньйора-Санта-Марія-дель-Буен-Айре (ісп. Real de Nuestra Señora Santa María del Buen Aire) на честь Богоматері Бонаріа, покровительки моряків. При нападі індіанців в 1541 р. місто було спалене[10] і покинуте. В 1580 р. воно було відновлене Хуаном де Гараєм під назвою Сьюдад-де-ла-Сантісіма-Тринідад (ісп. Ciudad de la Santísima Trinidad — місто пресвятої Трійці). Для порту було залишено стару назву — Пуерто-де-Буенос-Айрес (ісп. Puerto de Buenos Aires). Злиття морського порту і містечка, що стояло неподалеку, стало причиною об'єднання їх назв в одну довгу фразу «Місто Пресвятої Трійці і порт Богоматері Святої Марії хороших вітрів» (ісп. «Cuidad de la Santísima Trinidad y Puerto de Nuestra Señora de Santa María del Buen Aire»). На початку XIX в. назву було скорочено до Буенос-Айрес («хороші вітри»). Сучасні жителі Аргентини ще більш скоротили назву — в наші дні його неофіційно називають Байрес (ісп. «Bs. As.»). Від часів свого заснування місто неодноразово намагалися захопити. 1582 року це намагався зробити англійський корсар. 1587 року Буенос-Айрес хотів узяти англієць Томас Кавендіш. 1658 року на місто напали за наказом Людовіка XIV, короля Франції. 1699 року місто намагалася захопити банда піратів. Буенос-Айрес отримав статус столиці іспанської колонії Ріо-де-Ла-Плата 1776 року, завдяки чому розпочався період його процвітання та притоку мігрантів з країн Європи[11]. 1806 року місто було окуповане англійцями, але невдовзі відбите назад. 1810 року у місті розпочалася Травнева революція і Буенос-Айрес став одним з найважливіших стратегічних центрів боротьби з Іспанією за незалежність американських колоній. На той час у місті проживало 40 тисяч мешканців і воно мало важливе геополітичне значення[12][13]. 1825 року початок Аргентино-бразильської війни змусив уряд Аргентини зорганізувати владу в країні, створити військо і посаду президента. 1826 року Буенос-Айрес став столицею Об'єднаних провінцій Ріо-де-ла-Плати[14]. 1836 року у місті налічувалося 62 000 жителів, а 1852 року населення досягло 85 тисяч. У вересні 1852 року у Буенос-Айресі спалахнула революція, яка вимагала його незалежності. Мети не було досягнуто і Буенос-Айрес разом з рештою провінцій увійшов до Аргентинської конфедерації[10]. 14 липня 1863 року у Буенос-Айресі розпочав роботу міський трамвай, який проіснував до 19 лютого 1963 року. 1873 року у місті було збудовано залізницю, яка поєднала його з містечком Флорес. 1854 року було створено муніципалітет. 1871 року у місті спалахнула епідемія жовтої гарячки, яка значно скоротила його населення. Після цього у місті було збудовано водопровід і кілька парків для покращення санітарних умов[15]. У 1880 р. він став центром Федеративної Республіки Аргентина. 1897 року було відкрито новий порт міста, який задовольнив зростанню обсягів продукції, яка проходила через нього. 1910 року у місті з розмахом святкувалося сторіччя незалежності Аргентини, завдяки чому було значно покращено інфраструктуру міста. 1913 року у Буенос-Айресі відкрилося перше у Латинській Америці метро. У XX в. Буенос-Айрес неодноразово ставав лідером в класових війнах Аргентинської Республіки. У 1919 р. спокійне життя Буенос-Айреса було кілька разів порушене хвилюваннями серед робочого класу. 1895 року населення міста досягло 649 000 мешканців. З 1895 по 1914 роки до міста прибула велика хвиля мігрантів, завдяки чому 1914 року його населення становило 1 575 000 мешканців. Також зростало його культурне і економічне значення[16][17]. У 1930 р. до влади в столиці прийшли військові, які підтримували проникнення в столицю іноземного капіталу і утворення нової буржуазії. У Буенос-Айресі з'явилися перші міські нетрі. 1936 року було збудовано Обеліск на вулиці 9 Липня — один із символів міста. Закінчення Другої світової війни ознаменувалося обранням на посаду президента Х. Д. Перона. У цей час в Аргентині посилилася внутрішня міграція, завдяки чому населення Буенос-Айреса знову зросло. Місто перетворилося на центр міської агломерації Великий Буенос-Айрес[18]. У 1950-х рр. в місті відбулося декілька страйків. 1955 року відбулося бомбардування Травневої площі, у результаті чого загинули 308 осіб і були поранені більше 700[19][20]. Для столиці і країни в цілому розпочалися десятиліття під управлінням військових, що привело до економічної кризи. Лише з середини 1990-х рр. місто знову почало розвиватися інтенсивними темпами. 1986 року було запропоновано перенести столицю Аргентини з Буенос-Айреса до агломерації В'єдма — Кармен-де-Патагонес, але ця пропозиція не була реалізована. 17 березня 1992 року біля посольства Ізраїлю було здійснено теракт, через який загинули 29 осіб[21]. 18 липня 1994 року теракт повторився на цьому ж місці, забравши 85 життів і поранивши понад 300 осіб[22]. У грудні 2001 року Аргентина переживала глибоку кризу, яка супроводжувалася маршами протесту і заворушеннями у Буенос-Айресі та інших містах[23]. 30 грудня 2004 року у місті відбулася велика пожежа, у якій загинуло 193 особи і були поранені 1432[24]. 2010 року у місті з розмахом святкувалося двохсотріччя незалежності Аргентини. Природні умови Столиця знаходиться в південно-східній частині Аргентини, на рівнинній місцевості, у субтропічному природному поясі. Природна рослинність околиць міста представлена типовими для лугових степів і саван породами дерев і трав. Буенос-Айрес розташований на відстані 275 км від Атлантичного океану в добре захищеній бухті затоки Ла-Плата. Середня температура повітря в липні становить +10 °C, а в січні +24 °C, впродовж року 17,6 °C. Кількість опадів на території міста становить — 1146 мм в рік[25][26]. У Буенос-Айресі переважають такі вітри[25]:
Снігопади не характерні для міста. Останній сніг випадав 9 липня 2007 року. Від початку систематичних метеорологічних спостережень у 1870 році у місті було зареєстровано ще лише один снігопад 1918 року і мокрий сніг 1912, 1928 і 1967 року[28].
Економіка .JPG) На 2008 рік ВВП міста становив 400,5 млрд. песо[33]. Основним сектором економіки міста є сфера послуг, яка представляє 78 % ВВП Буенос-Айреса і 56 % країни. Однією з галузей, які розвиваються найбільш динамічно, є будівництво. Також у місті знаходиться найбільший[34] і один із найважливіших портів Аргентини. Через нього проходить 70 % аргентинського імпорту і 40 % зовнішньої торгівлі. Буенос-Айрес є важливим фінансовим центром. 53 % депозитів країни. 90 % фінансових установ Аргентини мають центральний офіс у Буенос-Айресі. Виробництво представляє 14,2 % ВВП міста. Найбільше зростання спостерігається у фармацевтиці, хімічній і швейній промисловості. 60 % доходів промисловості міста сконцентровані у галузях харчової промисловості, виробництва тютюну, медикаментів, паперу. Останніми роками великого значення набуває туризм. З 2002 по 2004 роки на 10,7 % зросла кількість готелів, а число зайнятих у готельному бізнесі — на 42,9 %. Швидко розвивається сектор інформаційних технологій. У Буенос-Айресі знаходиться 70 % аргентинських розробників програмного забезпечення, які щороку приносять у державний бюджет 340 млн доларів. Населення, мова, віросповідання  Чисельність населення столиці Аргентини разом з передмістями перевищує 12,8 млн чоловік, що становить майже третину населення країни в цілому і половину її міського населення. Місто є дуже багатонаціональним. Основну частину населення складають вихідці з Іспанії й Італії[35]. Близько 30 % — метиси і представники інших народностей, серед яких виділяються общини: арабів, євреїв, англійців, вірмен, японців, китайців і корейців, також велика кількість переселенців із сусідніх країн, у першу чергу з Болівії[36] і Парагваю[37].
Державна мова — іспанська, але частина населення використовує італійську, португальську, англійську, німецьку і французьку. Серед віруючого населення міста більшість є прихильниками католицизму, незначна частина мешканців столиці сповідають іслам та юдаїзм. Українська громада Буенос-АйресаДетальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Українці в Буенос-Айресі. Початок української громади Буенос-Айреса відноситься до часу, коли перші українські поселенці почали прибувати з Галичини 1897 року. Усі переселенці проходили через порт Буенос-Айреса та готелі для імігрантів. На сьогодні зберігся хронологічно останній готель для іммігрантів[en] (1911 р.) — найстаріша збережена пам'ятка Буенос-Айреса, пов'язана з українцями. Частина українських емігрантів того часу залишалася в Буенос-Айресі чи його околицях. Першим місцем компактного проживання українських емігрантів поблизу Буенос-Айреса було містечко Док-Суд[en]. Окрім емігрантів, у Буенос-Айресі також побувало чимало відомих українців того часу. У місті концертувала, а потім і одружилася відома українська оперна співачка Соломія Крушельницька. У місті зупинявся під час своєї подорожі до Південної Америки митрополит Андрій Шептицький.  В лютому 1924 р. засновано першу українську організацію в провінції Буенос-Айрес — «Молоду Громаду» в Беріссо, а на початку серпня того ж року відкрито першу «Просвіту» в Буенос-Айресі. Згодом «Просвіта» в Буенос-Айресі стала центральною, а інші організації в Аргентині її філіями. Так столиця Аргентини стала офіційним центром української спільноти в країні. В передвоєнний час деякі українські організації набули власні домівки, які існують і по сьогодні, зокрема «Просвіта» по вул. Солер, 5039, «Відродження» по вул. Маса, 150. В період перед Другою світовою війною українська громада не мала своїх церков і служила по католицьким та іншим православним церквам. Місцем національної пам'яті українців є також цвинтар на передмісті Буенос-Айресу — м. Ланус, де похований, зокрема, Г. Мацейка. В місті в залах, які винаймали українці проводилися українські патріотичні та культурні заходи[38] У післявоєнний час українські емігранти передвоєнної хвилі почали осідати на стале, а також відбулася додаткова іміграція інтелігенції, духовних осіб, учасників національно-визвольного руху. Внаслідок цього в 1955 р. кількість українців, які мешкали в Великому Буенос-Айресі досягнула близько 30 тисяч[39]. Наплив нової активної еміграції призвів до створення низки нових організацій та органів преси в столиці Аргентини.  1948 р. отцями василіанами було придбано будинок по вул. Курапалігуе, 760, де було влаштовано першу в Буенос-Айресі греко-католицьку каплицю. 1969 року було зведено Собор Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі — головний храм греко-католиків Аргентини. Важливе значення в житті української греко-католицької громади мало започаткування з 1944 р. регулярної прощі до м. Лухан (провінція Буенос-Айрес), до базиліки Божої матері Луханської. У 1978 р. закінчено побудову православної церкви Покрова по вул. Таріха, 4063. Другим символом українського Буенос-Айреса поруч з Собором Покрови став пам'ятник Тарасу Шевченку, відкритий 1971 р. в районі Палермо в парку Третього лютого. За кошти, які залишилися після спорудження пам'ятника українська громада купила ділянку цвинтаря в Монте-Гранде, на якій з середини 1970-х рр. почали ховати українців. На цьому цвинтарі також зведено українську каплицю (1989 р.), яка вписана до реєстру пам'яток Аргентини. 5 грудня 1991 р. Аргентина першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України і знову ж першою в регіоні 6 січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні взаємини. На вул. Лафінур, 3057. у 1993 р. відкрилося українське посольство в Буенос-Айресі (з 2016 р. воно розміщується на вул. Ожерос, 2169). З 1993 р. аргентинська столиця та Київ стали містами-побратимами. Набуття Україною незалежності призвело до нової хвилі еміграції українців до Аргентини, більшість з яких осіли в Буенос-Айресі. Наразі у місті Буенос-Айрес та його околицях мешкає близько 100 тис. вихідців з України, тобто приблизно третина усіх українців в Аргентині. Це місто також є основним напрямком сучасної еміграції з України в Аргентину. У місті діє український греко-католицький Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці, друкуються українські газети («Голос», «Наш клич», «Українське слово»), існує осередок Пласту, при філіях Українського культурного товариства «Просвіта» та Українського товариства «Відродження», а також греко-католицькій церкві в Буенос-Айресі діють суботні школи, де вивчається українська мова і низка українознавчих дисциплін. Українські громадські організації Аргентини, зокрема в Буенос-Айресі спрямовують великі зусилля на протидію швидким процесам асиміляції, які розвиваються в українців в Аргентині[40]. Освіта
  Місто Буенос-Айрес має найнижчий рівень неграмотності в Аргентині, який становить 0,45 % серед осіб, які досягли віку 10 років.[42] Згідно з даними 2006 року,[41] 96,5 % дітей відвідують дошкільні навчальні заклади, 98,6 % — початкові і 87,0 % середні. У Буенос-Айресі знаходиться велика кількість освітніх закладів усіх рівнів, більшість з яких є приватними. Водночас кількість учнів у приватних установах менша, ніж у державних. Значна кількість учнів закладів освіти Буенос-Айреса проживають не у самому місті, а в прилеглих містечках. На 2005 рік їх кількість становила 4,5 % серед дошкільнят, 11,8 % у початкових школах і 19,5 % у середніх школах.[41] У місті функціонують 22 багатомовні школи, де викладання ведеться англійською, французькою, італійською, німецькою. У місті знаходиться велика кількість університетів, зокрема один з найпрестижніших в Латинській Америці — Університет Буенос-Айреса.[43]. Також тут знаходиться центральне відділення Національного технологічного університету — найбільшого вишу технічного профілю в Аргентині і Національна консерваторія Аргентини. Також у місті знаходиться багато приватних університетів:
Культура Буенос-Айрес є одним з найкрасивіших міст Південної Америки, завдяки чому його часто називають латиноамериканським Парижем. Його планування відзначається простотою й представлене головною площею і мережею геометрично розташованих вулиць. В архітектурі міста поєднуються стилі арт деко, ар нуво і неоготики. Основними архітектурними пам'ятками Буенос-Айреса є ратуша (1724—1754 рр.) і церкви Богородиці дель Пілар[es] (1716—1732 рр.) і Святого Ігнатія[en] (1710—1734 рр.). У числі найкрасивіших вулиць столиці можна назвати центральні Травневий проспект (1889 р.), вулицю 9 липня (1930 р.) і вулицю генерала Паса (1937—1941 рр.). За проектом архітектора В. Меано будувалися Палац конгресу і театру Колумба (1908 рік). У 1958 р. до списку архітектурних визначних пам'яток Буенос-Айреса увійшли будівлі Муніципального театру[en] і етнографічного музею, а 1942 року — Кафедральний собор. Будівлі Південноамериканського і Лондонського банків, створені в 1966—1967 рр., також привертають увагу. Буенос-Айрес є найбільшим культурним центром країни. У місті є Бібліотека Конгресу[es], консерваторія (1893 р., заснована композитором Альберто Вільямсом), Національна бібліотека та багато інших науково-дослідних установ, серед яких виділяються Музей сучасного мистецтва, Національний історичний, Аргентинський музей природничих наук, Національний музей образотворчого мистецтва та Національний музей декоративного мистецтва. У районі Реколета розташована знаменита книгарня «El Ateneo Grand Splendid», що розмістилася в приміщенні колишнього театру. Вважається, що широко відомий танець танго, веде своє походження з околиць Буенос-Айреса, де він набув широкого поширення серед небагатих верств населення. У 1910 р. танго набуло популярності у столиці Франції і поступово поширилося по всьому світу. 11 грудня щорічно святкується в місті як «День танго». Буенос-Айрес є містом барвистих фестивалів, національних свят і спортивних заходів. СпортСпортом номер один і гордістю всіх містян, безперечно, є футбол. Протистояння клубів Рівер Плейт і Бока Хуніорс двічі на рік збирають повні стадіони. Окрім того, у місті є ще декілька професійних футбольних клубів, які грають у першому дивізіоні (Велес Сарсфілд, Сан-Лоренсо де Альмагро, Аргентинос Хуніорс, Уракан і Олл Бойз) і другому дивізіоні (Ферро Карріль Оесте, Нуева Чикаго, Атланта і Барракас Сентраль). У 1950 і 1990 роках в місті проходили Чемпіонати світу з баскетболу, а в 1978 році Аргентина отримала право на проведення Чемпіонату Світу з футболу, фінальний матч якого проходив в Буенос-Айресі. 25 червня у фінальному поєдинку турніру збірна Аргентини з рахунком 3:1 переграла команду Голландії, і вперше у своїй історії стала найкращою на планеті. У період з 1953 р. по 1998 р., у місті було проведено 20 етапів автоперегонів класу Формула 1. Гран-прі Аргентини проводилися на автодромі імені Оскара Гальвеса. 1998 р. даний етап гран-прі був викреслений з календаря чемпіонатів Формули 1 у зв'язку з фінансовими труднощами господарів траси, проте, практично щовихідні на цьому автодромі проходять заїзди менш визначних гоночних турнірів, як національних, так і міжнародних. Також у місті популярні такі види спорту, як великий теніс, хокей на траві і регбі. КомунікаціїЗв'язокУ місті розвинені сучасні комунікаційні технології. У місті працює декілька стільникових операторів. Вартість швидкісного Інтернету ADSL, що має найбільше розповсюдження серед можливих підключень інтернет-користувачів столиці Аргентини, за світовими мірками порівняно невисока. Основний інтернет-бум обрушився на місто в 2000 році, і з року в рік кількість користувачів глобальної мережі росте. У центральній частині Буенос-Айреса в наш час[коли?] функціонує близько 200 точок бездротового доступу до мережі Інтернет за технологією Wi-Fi. ТранспортУ місті діє розгалужена система громадського транспорту, яка представлена такими його видами:
.jpg) .jpg) Буенос-Айрес має такі шляхи сполучення:
Райони Буенос-АйресаБуенос-Айресі офіційно поділяється на 48 районів[4], більшість з яких збігаються у межах з історичними парафіями міста:
 Крім того, місто неофіційно поділяється на більш ніж 110 районів. 2005 року влада Буенос-Айреса також ухвалила додатковий поділ міста на 15 комун[45]:
Міста-побратимиБуенос-Айрес має велику кількість міст-побратимів.[46]
Див. також
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_AA_2014.jpg)
.jpg)
